У середу, 12 березня, мешканці села Цекинівка зустріли героя, воїна ЗСУ Ігоря Валерійовича Суйчемезова, звільненого з російського полону. Це була подія, сповнена радості та глибокої емоційності, коли односельчани вітали захисника Маріуполя, який повернувся додому під час останнього обміну військовополоненими. Ігор пережив жахіття Оленівки, де бачив страшний приліт, що забрав життя багатьох його побратимів. Три роки полону залишилися позаду, і після реабілітації, отримавши відпустку, він приїхав у рідне село. Тут минули його дитинство та юність, жила його мама, а бабуся Алла Полякова, яка виховала хлопця, на жаль, не дожила до цієї зустрічі. Батьки воїна були безмежно щасливі обійняти свою дитину. Раніше Ігор працював на швидкій допомозі, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист України.

У рідному селі Ігорю Суйчемезову влаштували теплу зустріч працівники філії Ямпільського міського центру культури і дозвілля на чолі з Оксаною Работою та Цекинівської гімназії під керівництвом Тетяни Шарко, яка запам’яталася звучанням Державного Гімну України. Люди прийшли з квітами, українськими стягами та плакатами, щоб висловити свою підтримку. Староста Цекинівського старостинського округу Марія Домбровська адресувала воїну теплі слова вдячності за його подвиг.

У своїй промові вчителька історії Галина Мельник підкреслила важливість пам’яті про героїв та необхідність вдячності захисникам України: «Ми маємо бути вічно вдячні нашим мужнім воїнам-захисникам, які стали на захист нашої України. Саме завдяки їх мужності, гідності і волі ми сьогодні живемо, працюємо, чуємо сміх наших дітей». Школярка Евеліна Паскаленко вручила Ігорю коровай, а учні Анастасія Мичкодан та Богдан Пастух прочитали зворушливі вірші. Діти дарували захиснику квіти, висловлюючи свою вдячність за його відвагу та незламність.

Зі сльозами на очах Ігор Суйчемезов звернувся до односельців, висловлюючи радість повернення з полону та біль втрати побратимів. «Я безмежно щасливий, що повернувся з неволі. Але серце розривається від болю до цього часу. Дуже дякую усім, хто брав участь у моєму звільненні. Багато втратив друзів, бойових побратимів», – сказав він. Наступного дня Ігор планує зустрітися з учнями та вчителями гімназії, щоб поділитися своїм досвідом. Загалом він планує провести в селі тиждень.

Ця зустріч – ще один приклад єдності українського народу, вираження поваги до подвигу кожного захисника. Важливо показувати воїнам, що вони повернулися додому, до рідної землі, де їх люблять та чекають. Пам’ять та вдячність – це те, що робить нас людьми, дає сили вистояти. Слава захисникам України! Слава Україні!

“ЯВ” дякують за надану інформацію і фото Тетяні Шарко та Оксані Работі.