📜 Представляємо роботу юного дослідника та призера конкурсу «КОД Яворницького» – Захара ПОЧЕПЦОВА!

✍️ Я, Почепцов Захар Сергійович, учень 8 класу Ліцею №3 Охтирської міської ради, захоплююся журналістикою та відвідую гурток «Журналістика» у Малій академії наук учнівської молоді. Мої інтереси також включають воркаут, вивчення історії України та краєзнавства. Я здобував призові місця на обласному медіафестивалі «Медіасвіт веде у Всесвіт» та отримав диплом IDEM Німецького інституту демократії, засобів масової інформації та культурного обміну. Участь у інтелектуальних та творчих конкурсах допомагає мені глибше пізнавати українську культуру, історію та знайомитися з видатними особистостями.

📖 ШЕРШЕ ЛЯ ФАМ, АБО ЧОМУ ПОСВАРИЛИСЯ ЯКІВ ЩОГОЛІВ З ДМИТРОМ ЯВОРНИЦЬКИМ

Різниця у віці між Яковом Щоголівим і Дмитром Яворницьким сягає понад 30 років. Попри це, вони стали близькими друзями завдяки спільним інтересам, творчій натурі, романтизму, високій освіченості та глибокій любові до України. Однак, згодом їхні шляхи розійшлися, що призвело до гострого конфлікту, внаслідок якого Яків Щоголів тричі прокляв свого товариша та свою доньку Єлизавету. Як це сталося?

📖 БІЛЯ ВИТОКІВ ЩОГОЛІВСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Яків Щоголів народився 5 листопада 1824 року в Охтирці – моєму рідному місті. Історія цього міста та його видатних діячів завжди мене цікавила. Охтирка, будучи давнім козацьким містом, зберігає історичний територіальний поділ на сотні. Наприклад, я живу на третій сотні, а родина Щоголівих, за свідченнями краєзнавців, мешкала поблизу першої сотні, біля Свято-Покровського собору та Зеленого озера. Батько Якова походив зі збіднілого дворянського роду, мати опікувалася господарством та трьома синами, а з ними жив дідусь-священник, закоханий у козацтво. Саме дідусь давав перші уроки майбутньому поетові, захоплено розповідав про Запорозьку Січ, козацьку доблесть, водив до Козацької криниці та вчив рибалити на Ворсклі. Легенда про Зелене озеро, що вразила юного Якова, пов’язана з подіями 1782 року, коли після ліквідації автономії козацьких земель старшину Охтирського полку було перетворено на гусарський. Не бажаючи миритися з цим, козаки символічно втопили панів офіцерів в озері, яке відтоді й називають Зеленим. Ця історія відображає незламний козацький дух охтирчан і, безперечно, надихала Щоголіва оспівувати козацьке минуле.

Ще одна важлива подія вплинула на світогляд Якова Щоголіва. У дитинстві він тяжко хворів. Молитва матері перед чудотворною Охтирською іконою Божої Матері, за порадою священника, принесла одужання. Цей нібито чудовий зцілення залишив глибокий слід у його пам’яті. Яків навчався в Охтирському повітовому училищі, а згодом – у Харківській гімназії. Саме тоді він почав писати вірші, але жорстка критика Віссаріона Бєлінського змусила його спалити чернетки. Лише після закінчення університету та вступу на державну службу він знову почав писати.

📖 СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦЬКОГО ЛІТОПИСЦЯ ЯВОРНИЦЬКОГО

Дмитро Іванович Яворницький народився 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка на Харківщині. Попри бідність (батько був дячком, мати – селянкою), дитинство, сповнене слухання «Тараса Бульея» Миколи Гоголя, пробудило в ньому глибокий інтерес до теми козаччини. Початкову освіту Дмитро здобув у сільській школі, а потім, завдяки дружбі з сином поміщика, потрапив до Харківського повітового училища. Його здібності до наук, особливо словесності, були очевидними. Хоча батько наполягав на вступі до духовної семінарії, Дмитра більше вабило вивчення історії, народних звичаїв та фольклору. Він залишив семінарію і вступив на історико-філологічний факультет університету.

Це був складний період для України: царський уряд забороняв українську мову, переслідував прогресивних діячів. Виявляти симпатії до української культури було небезпечно. Проте, справжні патріоти, як Дмитро Яворницький, активно працювали на ниві українознавства. Він себе називав «козаком Дмитром Байдою» і мандрував місцями Запорозької Січі з науковою метою. Своїми враженнями ділився на сторінках газет, виступав з доповідями, читав публічні лекції «Про запорозьких козаків». Ці виступи пробуджували інтерес до минулого та спонукали до порівняння з сучасністю. Яків Щоголів став одним із перших шанувальників таланту молодого дослідника.

📖 ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ДРУЖБА?

Яків Щоголів, вже відомий поет, автор збірки «Ворскло», був вражений діяльністю молодого Яворницького. Його енергія, темперамент та завзятість у дослідженні запорозької вольниці імпонували Щоголіву. На одній з лекцій він подарував Яворницькому вірш «В степу» з присвятою. Попри різницю у віці, вони стали близькими друзями. Ця дружба збагачувала обох. Інтерес Щоголіва до козацтва, ймовірно, посилився завдяки спілкуванню з Яворницьким, який, у свою чергу, під впливом поета, пробував себе у поезії.

Яворницький став частим гостем у родині Щоголівих. Однак, їхні стосунки зіпсувалися через кохання до Єлизавети Щоголівої. Дмитро був закоханий у талановиту арфістку, але батько Єлизавети, Яків Іванович, віддав її заміж за князя Шаховського заради титулу й багатства, сподіваючись на безбідну старість. Яворницький, який жив у злиднях, не був бажаним зятем. Опинившись без коханої, роботи та коштів, Дмитро одружився з учителькою музики Варварою Кокіною. Цей шлюб виявився невдалим, Варвара не розуміла творчої натури чоловіка. Єлизавета, розчарувавшись у шлюбі з князем, покинула його заради Дмитра, поїхавши за ним до Середньої Азії. Яків Щоголів, за словами Яворницького, тричі прокляв його за цей вчинок. Однак, невдовзі їхні стосунки розірвалися, що Дмитро пояснював «палкою, пекельною» натурою Єлизавети.

📖 ПРОКЛИНАЧ І ПРОКЛЯТИЙ

Яків Щоголів прожив решту життя замкнуто. Втративши сина й доньку, він майже не згадував Єлизавету. Після розриву з Яворницьким, вона вийшла заміж за колегу-арфіста Р. Брабанта, ставши Є. Шаховською-Брабант. Згорьований Щоголів продав навіть власний будинок. Ймовірно, на схилі літ він усвідомив, що щастя не в багатстві. 30 травня 1898 року, в день його похорону, вийшла друком його збірка віршів «Слобожанщина».

Дмитро Іванович одружився лише в 1918 році на вчительці Серафимі Буряковій. Він побудував будинок у Харкові, де прожив 35 років, ведучи здоровий спосіб життя. Дітей не мав. Останні роки життя були сповнені хворобами. 5 серпня 1940 року він помер, переживши свого друга на 42 роки. Похований у Дніпрі. У 1961 році його могилу перенесли на територію музею, якому присвоїли ім’я Яворницького. У 1991 році заснували Премію імені видатного українця, а в 2005-му НБУ викарбував пам’ятну монету на честь Дмитра Яворницького.

📖 НА ТЕРЕЗАХ ІСТОРІЇ

Минулого року ми відзначали 200-річчя від дня народження Якова Щоголіва. Він не був революціонером чи основоположником нових течій, але писав вірші про красу рідного краю, козаччину, духовність та героїчне минуле. Його твори входять до шкільної програми, а в Охтирці є вулиця його імені.

Цього року відзначатимемо 170-ту річницю від дня народження Дмитра Яворницького. Завдяки конкурсу «Код Яворницького» я детально дізнався про цю видатну постать, яка провела колосальне дослідження історії українського запорозького козацтва, присвятивши йому низку праць, найголовнішою з яких є тритомна «Історія запорозьких козаків». Яворницький також був письменником. У нашій міській бібліотеці знайшлася лише одна його книга – роман «За чужий гріх», яку, на жаль, ніхто ще не читав. Чому? Відповіді поки що не знаходжу.

#КОДЯворницького #МійЯворницький #ЯворницькийОчимаМолоді #для_тих_хто_читає #цікавоЯворницький
#запідтримкиУКФ

КОД Дмитра Яворницького