Пуківський округ — це значно більше, ніж просто адміністративна одиниця. Це справжній ландшафт українського духу, де кожна стежка та кожен камінь має свою історію. Село Чесники пишається мовчазним свідком поколінь — величним храмом Вознесіння Господнього, що стоїть, немов кам’яна молитва серед буйної зелені. Ця церква бачила незліченні народження, гіркі прощання, важкі втрати й безліч відроджень надії. Її потужні контрфорси — це не просто архітектурні елементи, а глибокий символ витривалості та внутрішньої сили, якої ми всі так потребуємо в наш час. А напівзруйнований, але все ще прекрасний іконостас, слугує гірким нагадуванням: цю священну святиню української душі можна та необхідно зберегти, якщо діяти разом, об’єднавши зусилля громади.

Неподалік, на захід від Пукова, височіє унікальна ботанічна пам’ятка національного значення — Чортова Гора. Вона не просто росте травами — вона наповнена глибокими сенсами. Її рідкісні рослини, багато з яких занесені до Червоної книги України, є надзвичайно потужною метафорою для нашого народу: рідкісного, вразливого, але при цьому неймовірно стійкого й незламного. Як гора потребує дбайливої охорони, так і ми маємо щодня плекати своє коріння, свою національну сутність та неповторну українську ідентичність.
Та й сама земля цих історичних сіл пам’ятає про війну. Пам’ятний хрест, присвячений Роману Шухевичу, вказує на місце, де головний командир УПА перезимував у 1945–1946 роках, ховаючись від ворогів. Тут він тримався у найважчі моменти свого життя і не втрачав віри у прийдешню незалежність України. Саме з цієї скромної хати струменіла незламна воля, так само, як сьогодні вона потужно лунає з окопів, де наші сучасні воїни — вихідці з цих же країв — мужньо боронять нашу країну. Це ще один важливий аспект історії Пукова та Чесників, що тісно пов’язаний з національно-визвольною боротьбою.
Саме тому 6 липня у Чесниках відбувся не просто концерт, а справжнє свято. Це був потужний момент єдності та відродження традицій. Кожна вишиванка пульсувала любов’ю до рідної землі, кожен вишитий рушник — мов відображення нелегкої, але гідної долі українського народу. Сцена перетворилася на щиру молитву, благодійний ярмарок — на акт жертовності, а сльоза на очах присутніх — на прояв глибокої віри. У цей день Пуків і Чесники говорили не лише про себе, а й від імені всієї України: ми — єдині. Ми живемо, тримаємось і ніколи не здаємось.
Тутешні люди не зламались — навпаки, вони стали ще сильнішими та згуртованішими. Кожна пісня, що лунала того дня, була щирою молитвою за наших відважних захисників. Місцеві аматори з усіх куточків округу щиро ділилися найціннішим — своїм відкритим серцем. У запальних танцях, проникливих словах та мелодійних піснях звучала жива пам’ять про минуле, біль сьогодення та промінь світлого майбутнього. Благодійний ярмарок, що діяв упродовж свята, зібрав значні кошти для ЗСУ — і це не просто фінансова підтримка, а свідомий і потужний крок, який доводить: навіть через пісню та культурні заходи можна наближати нашу спільну Перемогу. Це є важливим свідченням того, як український спадок продовжує жити і допомагати в боротьбі.
Бо культура — це незламна броня для української душі. Це міцне коріння, яке тримає нас, коли світ навколо хитається від випробувань. Коли торкаєшся цього коріння, починаєш глибше розуміти: Україна — це не лише територія. Це — тиша древніх храмів, подих вітру над полем, де колись йшов повстанець, і дитячий голос, що співає сьогодні на сільській сцені, а завтра передасть цю безцінну традицію новому поколінню. Завдяки таким пам’яткам Пукова та Чесників, наша країна залишається незламною.

Дуже добре, що існують і активно розвиваються такі важливі ініціативи, як «Моє село — краплинка України». Адже саме в цих «краплинках» — весь океан нашої великої нації, її сила та багатогранна культурна спадщина. У таких сільських заходах виявляється справжня Україна: не та, що представлена на телевізійних екранах чи глянцевих обкладинках, а жива, щира, спрагла до правди, справедливості й омріяного миру.

ФОТО – Ореста Третяка.