Фахівці у сфері контролю насінництва, розсадництва та якості зерна наголошують на критичній важливості врахування біологічної природи зерна під час його зберігання. Ця природа визначається такими основними процесами, як дихання, післязбиральне дозрівання, самозігрівання та проростання. Якість щойно зібраного зерна безпосередньо залежить від умов його достигання, рівня стиглості та вмісту вологи як під час збирання, так і протягом подальшого зберігання. Комплекс біохімічних та фізіологічних змін, що відбуваються у свіжозібраному зерні, призводячи до покращення його технологічних властивостей, і є суттю післязбирального дозрівання.

Щойно зібрана зернова маса зазвичай є неоднорідною, відрізняючись за рівнем вологості та ступенем стиглості окремих зерен. Вона також характеризується високою фізіолого-біохімічною та мікробіологічною активністю, зниженою енергією проростання, меншою схожістю та посередніми технологічними якостями, що робить її нестабільною для тривалого зберігання. Лише за період післязбирального дозрівання біохімічні властивості зерна трансформуються, і воно досягає своєї фізіологічної стиглості. Під час цього процесу завершуються ключові процеси синтезу жирів, білків та вуглеводів. Важливо, що змінюються не лише їх кількісні, але й якісні характеристики. Білок стає менш розчинним і більш стійким до впливу певних ферментів, а властивості клейковини покращуються. Крохмаль, у міру дозрівання зерна, демонструє підвищену здатність до набухання. Одночасно знижується активність ферментів та інтенсивність дихання, що сприяє підвищенню життєздатності насіння, його схожості та енергії проростання. Таким чином, післязбиральне дозрівання приводить зерно до фізіологічної зрілості та стану спокою, що є оптимальним для тривалого збереження якості врожаю.

Фактори, що ключовим чином впливають на процес післязбирального дозрівання, включають:

• Вологість;
• Температура;
• Склад міжзернового простору;
• Тривалість періоду післязбирального дозрівання.

Вологість. У кожній партії свіжозібраного зерна завжди присутні зернівки з різними фазами стиглості та рівнем вологості. Зокрема, у зерні з підвищеною вологістю процеси гідролізу переважають над синтетичними процесами, що призводить не до поліпшення, а до погіршення якості. У таких умовах мікроорганізми надзвичайно активні та швидко розмножуються. На противагу цьому, у свіжозібраному зерні зі зниженою вологістю (що перебуває в межах критичного рівня або нижче) активно відбуваються переважно процеси синтезу хімічних речовин, такі як синтез білків з амінокислот, крохмалю з цукрів та утворення жиру з жирних кислот. Це супроводжується зменшенням кількості водорозчинних речовин, поступовим зниженням активності ферментів та інтенсивності дихання, що в результаті біохімічних змін у клітинах покращує технологічну якість зерна. Всі дії з зерном, що має підвищену вологість, мають бути спрямовані на зупинку гідролітичних процесів та уповільнення дихання.

Температура. Ефективне післязбиральне дозрівання свіжозібраного зерна відбувається лише за температури навколишнього повітря в діапазоні від 15 до 30 ºC. У цей період вкрай важливо не допускати надмірного переохолодження зерна, оскільки це може пригнічувати його фізіологічний стан та загальмувати процес дозрівання. Активне вентилювання зерна сухим підігрітим повітрям значно прискорює період післязбирального дозрівання. Теплове сушіння, якщо воно проводиться з точним дотриманням технологічних режимів, не тільки прискорює, але й може завершити процеси дозрівання зерна. Для збереження найвищої якості свіжозібраного врожаю рекомендується застосовувати м’які режими сушіння, використовуючи знижену температуру агента сушіння (на 20–30 ºC нижче звичайного) та температуру нагріву самого зерна (меншу на 10 ºC).

Склад міжзернового простору. Післязбиральне дозрівання протікає найінтенсивніше за умови вільного доступу повітря до зернової маси. Повітря забезпечує необхідне надходження кисню та відведення тепла і вологи, що утворюються в процесі дихання зерна. Нестача кисню та накопичення вуглекислого газу в зерновій масі істотно уповільнює її дозрівання. Для створення оптимальних умов газообміну життєво важливо здійснювати як пасивне, так і активне вентилювання зерносховищ.

Тривалість періоду післязбирального дозрівання зерна залежить не лише від культури та її сортових особливостей, але й від умов наливання та достигання в полі, а також від подальшої післязбиральної обробки та зберігання. Якщо під час наливання та дозрівання зерна переважала дощова та прохолодна погода, тривалість цього періоду значно збільшується. Озимі культури зазвичай завершують післязбиральне дозрівання швидше, ніж ярі. Наприклад, за сприятливих умов зберігання процеси дозрівання зерна пшениці завершуються протягом 1–1,5 місяця, жита — за 10–15 діб, вівса — за 20 діб, а ячменю — за 6–8 місяців.

Таким чином, щойно зібрана зернова маса має підвищену фізіологічну та біохімічну активність, що вимагає особливого поводження та ретельного контролю. Для всіх партій свіжозібраного зерна необхідно організувати постійний лабораторний моніторинг температури, вологості та загального стану. Систематичний контроль за процесом післязбирального дозрівання дає змогу досягти значного покращення технологічних властивостей зерна, забезпечуючи при цьому збереження його кількості та якості.

Державний інспектор
в сфері насінництва та розсадництва, та якості зерна
Управління контролю у сфері насінництва та розсадництва,
карантину та захисту рослин
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Р. Кузняк

« повернутися