**Пісня про Лютку**

Лежать спілі трави в покосах,

В житах половіє стебло,

Спішу я стежиною в росах

Відвідати Лютку село.

Усе таке рідне до болю,

Полонить, зчаровує зір:

Озерце, стежина по полю,

І навіть пісочок з цих гір.

Могилки заховані в гору,

Де рідних покоїться прах,

І церква з соснового бору,

Що дивиться просто на шлях.

Ось річечка Лють, що віками

Струмочками миє чоло,

І мчить наче донька до мами,

У Прип’ять крізь наше село.

А он за берізками скраю

Садиба стоїть Фещука,

Куточок поліського раю,

Де пісня пташина дзвінка.

Тут серцю так мило до болю,

І хто б не приїхав сюди,

Відчує гармонію й волю

Від лісу комфорту й води.

Ласують у травах корівки,

Цілюще дають молоко

І дякують ситі голівки

Господарю фірми «Хан-ко».

За те , що місцева людина

Відроджує славу села,

І праця селянського сина

Хлібами на нивах зійшла.

Що є у нас хліб і при хлібі,

Що пісня звучить при столі.

Велике вам, Петре, спасибі!

Від нас і матусі землі.

Кружляють над Люттю лелеки

І пір’я скидають до хат,

Мабуть помічають здалека,

Куди їм нести немовлят.

Щоб діток побільшало в школі,

Щоб молодь лишалась в селі,

І тут на спортивному полі

Змагались дорослі й малі.

А он за горою дубочок

Розкинув кремезні гілки,

Мов лицар свій рідний куточок

Боронить село крізь віки.

Нашіптує листям в окрузі,

Як любить він річку та гай,

І просить шановні нас друзі,

Щоб ми так любили свій край.

Микола Курилюк Волинь. Дубечне.

**Село край лісочку в соснині**

(Залюття)

В чарівнім куточку Волині,

Де води несе річка Лють,

Є славне село на Вкраїні,

Тут люди привітні живуть.

Село край лісочку в соснині,

Де Божа живе благодать

Залюття зовуть його нині,

Священників ціла тут рать.

Які розійшлися по світу

І душі звільняють від зла,

О, скільки ж духовного цвіту

Земля наша славна дала.

А он біля школи в граніті

Микола стоїть Юхимук,

Живий , але в іншому світі.

Я чую тепло його рук.

Вітаю тебе любий друже,

Ти вічно в солдатськім строю,

Тебе вже забули байдужі,

А я ж тобі честь віддаю.

Повинні ми всіх пам’ятати

І тих хто загинув в борні,

Де сплять у лісочку солдати

З минулого в вічному сні.

Згадаймо і Сидора Шаву,

І його безвинну сім’ю

Розстріляну в днину лукаву,

Віддаймо їм шану свою.

І тих хто на славу працює,

Лікує на спавши ночей,

Оленочка Міндер хай чує:

-Спасибі тобі від людей,

Спасибі Івану Крикоті,

Що вміло вирощує ліс,

Постійно в громадській турботі

І в землю цю батьківську вріс,

За його позицію щиру,

Що завжди лицем до людей,

Що кличе громаду до миру

І є в нього безліч ідей.

Тобі Харитонович друже

Бажаю у серці весни,

Щоб мав ти здоров’я над дуже,

Щоб внуки любили й сини.

Хай батюшка Юрій вінчає

Побільше одружених пар,

Лелека нехай підкидає

Щороку маляточок в дар.

Щоб діток побільшало в школі,

Щоб молодь лишалась в селі

І тут на спортивному полі

Змагались дорослі й малі.

Щоб мали всі вдома роботу,

Не їхали десь за кордон,

Й кохали жінок, аж до поту,

Узявши їх тіло в полон.

Хай кожен Залюття куточок

Розквітне суцвіттям будов,

Хай виросте клуб і садочок,

Панує повага й любов.

Хай знову прийде до вас свято,

Хай радість живе у серцях

Бажаю вам щастя багато

І мир хай прийде на наш шлях.

Микола Курилюк. Волинь. Дубечне.