Рись у Мезинському парку: дивовижно, цікаво, але і…небезпечно

Ліси Понорниччини завжди славилися своєю різноманітністю. Однак останніми роками тут відбуваються дивовижні зміни. Місцеві жителі все частіше спостерігають незвичайних гостей – рисей. Хижаки, які раніше були рідкістю в цих краях, облюбували місцеві ліси, знайшовши тут все необхідне для життя.

Нещодавно іваньківці та великолісівці повідомили про непоодинокі випадки зустрічей з риссю на території Мезинського парку.

Очевидець Юрій Сапон (на фото) поділився враженнями:
– Десь тижні два тому їхали ми з колегами з роботи вночі (він працює трактористом), було вже пів на дванадцяту. Я якраз сидів в автівці на передньому сидінні. Їдемо – і з водієм аж завмерли: дорогу переходить киця, кілограмів тридцять, на вушках китиці. Спокійно йде, світла від фар не боїться, йде з одного поля в інше. Було це десь за півкілометра від Великого Лісу, як на Іваньків звертати. Тепер далі Бондарища (так в Іванькові називають ставок, Юрій мешкає неподалік) – ні ногою.

Віктор Лютий приїздить на батьківщину до Великого Лісу часто, розповідає: «Минулого року вийшов я на вулицю, дорога в нас не асфальтована, ґрунтова. Дивлюся – сліди рисі. Великі сліди, а поряд маленькі, йшла з дитинчам. Якраз на розвилці як на Розльоти й Радичів їхати. Та й часто вони сліди лишали, не раз проходили. А ще цікаво, з Оболоння знайомий казав, що по гриби в ліс ходив, вже в цьому році. Налякався добре, бо за грибом нахилився, а рись метрів за 15 стоїть і прямо в очі дивиться. На цьому грибна карʼєра й закінчилася, тепер ліси обходить стороною. І було це серед білого дня. Та і вовчі сліди часто бачу, на Радичів Великим Лісом стежки топчуть».

Великий Ліс, Іваньків, Радичів та Розльоти зʼєднані лісами-полями, тваринам водитися є де.

Світлана Циганок з Понорниці розповідає:
– Я вивчала свого часу поведінки деяких тварин, рись і решта котячих – мої фаворити.
Років тому зо три я у вересні гриби збирала між Зеленою і Червоною Полянами, то киця сиділа на гілляці і спостерігала за нами. Нас було двоє дорослих і троє дітей від 13 до 16 років.
Я тихенько відвела всю нашу ватагу далі до хутора, нічого не говорила нікому, бо ж діти розкажуть всім, а тоді вже хтось зі зброєю прийде і не буде рисі. Тому
вважаю, що не можна робити
розголошення локації рисі заради її збереження. А людей вона не чіпає.
Щоб рись кинулася на людину, то це
треба її наздогнати, лякати, діставати. Більш п’ятнадцяти років я від знайомих лісників чула, що в згаданому мною лісі бачили цих киць. Просто зараз вони сміливіші стали. Днями ми з дітьми їхали з Радичева з Десни, бачили і кіз на полі,і зайчика. Вчора біля Оболоння зайчик молодий хотів позмагатися з нашим авто в швидкості, біг дорогою. В цих місцях і виводок диких поросят торік через дорогу ходив,і лисиці часто бігають. І сірого журавля на полі бачила біля Іванькова. Природа оживає, наповнюється, з’являються нові види рослин, грибів, комах.

На території Мезинського парку полювання заборонене, тому в лісах нині кращий мисливець – рись. Великолісівці кажуть, що саме в цій місцевості вона полює на диких кіз.
Косуля йде по стежці десь метрів 15-20 від лісу чи поля. Рись сидить на дереві в засідці і вичікує, а потім всією вагою починає душити здобич (вага дорослої рисі кілограмів 30-35). Нутрощі знищує, особливо печінку (це вважається як ласощі), і більше нічого не їсть. Наступного дня чекає нову жертву.
В лісах неодноразово знаходили туші косуль, вкриті листям.

Мисливці кажуть, що будь-який дикий звір – це нічний хижак. В лісі навіть безневинний заєць – і той нічний. Тому вдень зустріти рись шансів небагато.

Експерти повідомляють, що в цій місцевості тварини оселилися вже років пʼять тому. Також закликають мешканців бути обережними і не намагатися наближатися до дикої тварини в разі зустрічі з нею. «Рись зазвичай не нападає на людей, але може захищатися, якщо відчує загрозу» – пояснюють працівники Хотинського природоохоронного науково-дослідного відділення Мезинського НПП.

Появу рисі на Понорниччині можна пояснити змінами в екосистемі. Ліси стали справжнім притулком для рисей, які, безумовно, є важливими елементами екологічного балансу.
Однак з новими сусідами приходять і нові виклики. Місцеві жителі мають бути обізнані про правила безпеки в спілкуванні з дикими тваринами. Збереження здорового балансу між людьми і природою вимагає обережності та поваги до середовища, в якому живуть рисі.

«Місцеві медіа»

#аудіо