Ромські громади століттями розвивали свою унікальну культуру, мову та традиції, що ґрунтувалися на міцній згуртованості та глибоких сімейних зв’язках. Ця відданість внутрішньому світу дозволила зберегти неповторну національну ідентичність, але водночас часто призводила до певної ізоляції від зовнішнього суспільства та створювала додаткові економічні труднощі для багатьох ромських сімей. Такий спосіб життя, хоч і забезпечував культурне виживання, однак робив громади вразливими до зовнішніх потрясінь і обмежував їхній доступ до соціальних та економічних можливостей, які доступні більшості населення. Це, у свою чергу, поглиблювало цикли бідності та соціальної маргіналізації, з якими стикалися ромські громади.

Війна в Україні катастрофічно погіршила цю ситуацію, додавши нові, безпрецедентні виклики. Значна частина ромів була змушена залишити свої домівки, рятуючись від бойових дій, що призвело до масових внутрішніх переміщень. Багато хто втратив усі документи, що суттєво ускладнює доступ до базових послуг та гуманітарної допомоги. Мовні та соціальні бар’єри, які існували й раніше, тепер стали ще більш відчутними, обмежуючи ефективну інтеграцію та отримання життєво важливої підтримки. Ці труднощі не є просто побутовими незручностями; вони безпосередньо впливають на реалізацію базових прав людини, включаючи право на безпеку, житло, охорону здоров’я та освіту. Ромські громади потребують цілеспрямованої та інклюзивної підтримки, щоб подолати ці перешкоди та відновити своє життя.

Заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський підкреслив гостру необхідність дій: «Держава прагне до рівності та інклюзії для всіх громадян, але війна додає нових, непередбачуваних викликів, які вимагають ще більших зусиль та координації. Необхідна консолідація спільних дій України та міжнародних партнерів для ефективного захисту прав ромів під час війни з росією та після її завершення. Лише спільними зусиллями ми зможемо забезпечити гідне життя та повну реалізацію прав кожної людини, незалежно від її етнічної приналежності».

Підтримка ромської громади є фундаментальним питанням не лише гуманності, а й справедливості. Це визнання того, що права людини є універсальними і повинні бути гарантовані для кожного, без винятків. Забезпечення доступу до життєво необхідних ресурсів, відновлення документів, надання психологічної та юридичної підтримки – все це є ключовими кроками до подолання наслідків кризи та створення інклюзивного суспільства, де ромські громади зможуть повноцінно інтегруватися та розвиватися. Це вимагає не тільки фінансових вкладень, а й подолання стереотипів та упереджень, що існують у суспільстві, а також активної співпраці з представниками ромських громад для розробки та реалізації ефективних програм підтримки.