Згідно з останніми даними, Російська Федерація активно застосовує схеми примусової мобілізації, залучаючи до своїх лав громадян Узбекистану, Таджикистану та інших держав Центральної Азії. Ця тактика стає дедалі поширенішою, перетворюючи трудових мігрантів, які прибувають до Росії у пошуках заробітку, на “гарматне м’ясо” для агресивної війни проти України. Особливо вразливою категорією є особи, що приїжджають до РФ, сподіваючись на краще життя та стабільний дохід.

Російські силові структури та вербувальні центри використовують обман та маніпуляції, аби залучити іноземних громадян до військової служби. Заманюючи обіцянками швидкого та легкого заробітку за короткостроковими контрактами, вони вводять мігрантів в оману щодо реальних умов служби та її наслідків. Насправді, більшість таких “добровольців” змушені воювати на найбільш небезпечних ділянках фронту, де рівень втрат є надзвичайно високим. Трагічна доля багатьох завершується загибеллю, що підтверджується численними повідомленнями та даними розвідки.

Серед задокументованих випадків загибелі іноземних найманців – узбецькі громадяни Умаров Сирожиддін Сабирджанович та Холбувозода Мухаммад Файзулло. Ці особи, сподіваючись на обіцяні “золоті гори”, приєдналися до мотострілецьких підрозділів російської армії та загинули під час інтенсивних бойових дій на українській землі. Їхні імена – лише частина довжелезного списку жертв цинічної політики Кремля, яка нехтує людським життям задля досягнення своїх геополітичних цілей.

Практика примусової мобілізації та використання іноземних громадян у військових конфліктах є грубим порушенням міжнародного права та прав людини. Мігрантів часто мобілізують до окремих підрозділів, які цілеспрямовано направляються на найнебезпечніші ділянки фронту, де ризик смерті чи поранення є максимальним. Це свідчить про їхнє використання як витратного матеріалу, незважаючи на їхнє громадянство чи особисті обставини.

Проте, навіть тим, кому пощастило вижити у пеклі бойових дій, загрожує серйозна небезпека. Після повернення додому вони ризикують опинитися під кримінальним переслідуванням. Законодавство багатьох країн, зокрема країн Центральної Азії, передбачає сувору відповідальність за участь у збройних формуваннях іноземної держави. Це означає, що замість обіцяних грошей та безпечного повернення, мігранти стикаються з перспективою тривалого ув’язнення та зруйнованим майбутнім.

Ця ситуація підкреслює нелюдське ставлення Росії до трудових мігрантів, яких вона цинічно використовує як ресурс для поповнення своїх військових лав. Замість надання можливостей для легального заробітку, Росія перетворює їх на живий щит у своїй агресії проти України. Міжнародна спільнота має звернути особливу увагу на цю проблему, оскільки вона стосується не лише безпеки України, а й дотримання прав людини та міжнародного права в цілому. Зупинити примусову мобілізацію мігрантів та притягнути винних до відповідальності — нагальне завдання.

Ця схема вербування трудових мігрантів є частиною ширшої стратегії Російської Федерації з поповнення людських ресурсів на фронті. Вона демонструє не лише дефіцит власних мобілізаційних можливостей, а й повну зневагу до життя та долі іноземних громадян. Це є яскравим прикладом того, як авторитарні режими експлуатують вразливі групи населення заради власних геополітичних амбіцій, створюючи нові гуманітарні кризи та розширюючи коло жертв війни.