Рік тому зупинилося серце Героя, нашого земляка Миколи Пархомця. Його життя, сповнене праці та служіння, залишило глибокий слід у серцях тих, хто його знав. Микола Олександрович народився 03 жовтня 1971 року в селі Човгузів на Теофіпольщині, де пройшли його дитинство та юність. У 1989 році він закінчив Тернопільське професійно-технічне училище, здобувши професію столяра-будівельника. Ця професія стала основою його подальшої трудової діяльності, в якій він проявив себе як вмілий майстер.

Після завершення строкової служби в армії, у 1991 році Микола вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного університету на заочне відділення фізкультурного факультету. Паралельно з навчанням, з 1992 року він працював вчителем фізкультури в Човгузівській ЗОШ І-ІІ ступенів, передаючи любов до спорту та здорового способу життя молодому поколінню. Згодом, відчуваючи покликання до будівельної справи, Микола розпочав займатися цією діяльністю, вкладаючи душу в кожну свою роботу. Творіння його працьовитих рук можна побачити в різних куточках нашої громади, що свідчить про його талант та внесок у розвиток рідного краю.

З початком повномасштабного вторгнення, 12 грудня 2022 року, Микола Пархомець став на захист України, демонструючи мужність та відданість своїй Батьківщині. Він пішов боронити нашу державу від російського агресора, не вагаючись жодної миті. 15 березня 2024 року, старший сержант Микола Олександрович Пархомець загинув у селищі Комишуваха Запорізької області. Не витримало серце Героя всіх випробувань війни. Його смерть – це невимовний біль для всіх нас.

Нічим не розрадити рідних та близьких Воїна, у якого попереду могло б бути довге і щасливе життя, якби не війна. Ми ніколи не пробачимо цієї втрати. В цій біді немає байдужих. Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе. Герої не вмирають, вони просто відходять у вічність і захищають нас з Небес. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний ранок, за кожний день, за мирне небо над головою.

Теофіпольська громада висловлює глибокі співчуття родині та синам Миколи. Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять і слава Герою!