Події, що призвели до присвоєння Тростянцю почесного звання “Місто-Герой”, викликають глибокі роздуми про ціну перемоги та справедливість. На тлі героїчного опору та значних жертв, які поніс український народ у боротьбі проти агресора, подібні нагороди потребують ретельного аналізу. Згадаймо трагічні сторінки історії, коли зрада та співпраця з ворогом призводили до невиправданих страждань цивільного населення та військових. Зокрема, події в Охтирці, де ворог, за даними, коригував вогонь з Тростянця, завдаючи руйнувань і жертв серед мирних жителів та оборонців міста, залишаються болючим нагадуванням про жорстокість війни.

Історія Тростянця, що опинився під тимчасовою окупацією, на жаль, не позбавлена складних моментів, пов’язаних із колабораціонізмом та зрадою. Поки одні боролися за свою землю, інші, можливо, надавали ворогу зручні умови для базування та ротацій. Це ставить під сумнів об’єктивність нагород, які не враховують усіх аспектів подій. Знищується віра в справедливість, коли подвиги героїв залишаються в тіні сумнівних рішень. Вшанування пам’яті загиблих цивільних та військових вимагає чесного осмислення минулого, без прикрас та уникнення незручних питань. Важливо пам’ятати, що справжня перемога – це не лише звільнення території, але й збереження моральних цінностей та правди. Саме тому, аналізуючи події, важливо пам’ятати про всіх, хто постраждав, і про тих, хто, можливо, не виправдав довіри. Цей почесний статус має бути заслуженим, а не формальністю, що затирає пам’ять про справжні страждання.