Дискусії щодо збільшення оборонних витрат країн-членів НАТО досягли нового рівня напруженості, коли Іспанія офіційно висловила свою незгоду з пропозицією щодо встановлення цільового показника у 5% від валового внутрішнього продукту (ВВП). Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес направив відповідний лист генеральному секретарю Північноатлантичного альянсу, наголошуючи на неприйнятності такої мети для його країни. У своєму зверненні від 19 червня він чітко зазначив, що “Іспанія не може взяти на себе зобов’язання щодо конкретної мети у відсотках від ВВП. Для нас мета в 5% не тільки нерозумна, а й контрпродуктивна”, підкреслюючи глибокі розбіжності всередині ключового оборонного альянсу.

Внутрішні розбіжності та майбутній саміт НАТО

Наступного тижня увага світової спільноти буде прикута до Гааги, де відбудеться критично важливий саміт НАТО. На цьому заході країни-учасниці мають на меті обговорити стратегічну адаптацію альянсу до безпрецедентних викликів, зумовлених повномасштабним вторгненням Росії в Україну та зростаючими побоюваннями щодо скорочення участі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки. США активно просувають ідею значного зростання оборонних витрат, аргументуючи це необхідністю того, щоб європейські країни взяли на себе більшу відповідальність за власну безпеку.

Багато країн, особливо ті, що мають спільні кордони з Росією або відчувають її безпосередню загрозу, виявляють готовність до цілі у 5% від ВВП на оборону. Однак Іспанія, Італія та Португалія висловлюють значні сумніви щодо досяжності такої амбітної мети. Примітно, що з цих країн лише Іспанія відкрито та прямо виступила проти запропонованого збільшення фінансування НАТО, що створює значний прецедент перед вирішальним самітом.

Аргументи Іспанії проти зростання оборонних витрат

Згідно з початковою пропозицією генерального секретаря НАТО, мета у 5% від ВВП на оборону має бути досягнута до 2032 року. Проте деякі країни, включаючи Італію та Бельгію, наполягають на перенесенні цього терміну до 2035 року, що свідчить про складність імплементації таких змін. Із загальної суми збільшених витрат 1,5% планується спрямувати на критично важливі сфери, такі як кібербезпека та логістична інфраструктура, що, на думку експертів, є реалістичним та досяжним для більшості країн-членів НАТО.

Проте, значне збільшення базових оборонних витрат з поточних 2% до 3,5% може виявитися надзвичайно важким для виконання. У квітні Педро Санчес уже пообіцяв збільшити витрати Іспанії на оборону до 2% від ВВП порівняно з поточними 1,4%, але чітко дав зрозуміти, що його країна не готова йти далі цього порогу. У своєму листі він допустив максимальний показник у 2,1%, демонструючи обмеженість фінансових та політичних можливостей Іспанії щодо подальшого зростання військових асигнувань для НАТО.

Політичний тиск та виклики для Санчеса

Позиція Санчеса щодо фінансування оборони НАТО не є одностайною всередині країни. Він стикається зі значним внутрішнім тиском, оскільки більшість його політичних союзників в уряді виступають категорично проти суттєвого збільшення військових витрат. Додатково ситуацію ускладнює нещодавній корупційний скандал за участю двох його колишніх радників, що ставить під сумнів стійкість чинного кабінету міністрів до кінця його терміну в 2027 році. “Такий рівень витрат несумісний із нашою соціальною державою та нашим світоглядом”, – наголосив Санчес, підкреслюючи глибокі ідеологічні та соціальні причини відмови від надмірного зростання військових бюджетів. Ця заява відображає ширшу європейську дискусію про баланс між соціальними програмами та зростаючими оборонними потребами НАТО у світлі геополітичних змін.