пам’ятної дошки повільно спадає стяг, вітер ніби завмирає. Під ним — обличчя
людини, яка жила серед нас, усміхалася, працювала, мріяла. Поруч стоїть велика родина. Дружина й діти, сестри намагаються стримати сльози, та вони все одно
котяться — не лише від болю, а й від ніжної пам’яті. Кожна хвилина боротьби,
кожна молитва, кожен подих тієї тривалої лікарняної зими знову оживає у
спогадах. Безсонні ночі, коли серце билося в такт медичних моніторів, а
кожен подих здавався надією:
Андрій — витримає, одужає.
Сьогодні, 17 жовтня 2023 року, у селі Помонята відбулася урочиста церемонія відкриття інтерактивної меморіальної дошки на честь полеглого воїна, Героя Рогатинської громади — Андрія Гарасиміва. Ця подія стала знаковою для громади, адже вона вшановує пам’ять свого земляка, який віддав життя за незалежність України. Андрій Гарасимів, старший стрілець-оператор гірсько-штурмового батальйону, присвятив себе служінню в лавах Збройних Сил України з 6 березня 2022 року. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту: Запорізьку, Херсонську, Донецьку області, зокрема Гуляйполе та Бахмут. Кожен день був випробуванням мужності та стійкості.
7 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Лобкове Запорізької області, Андрій потрапив під масований ворожий обстріл. З того дня розпочалася його найскладніша боротьба – за власне життя. Важка вибухова травма та критичний стан не зламали його духу. Він тримався, опираючись на силу життя, молитви рідних та незламну віру.
Шлях лікування проліг через медичні заклади Запоріжжя, Дніпра, Києва та Львова. Кожна лікарня, кожен день ставали етапом боротьби, а тихі молитви, сльози та віра родини живили його надією, що любов сильніша за смерть. На жаль, 28 грудня 2023 року серце Андрія Богдановича зупинилося. Він відійшов у вічність, приєднавшись до Небесного війська, не дочекавшись ранку, не побачивши усмішок синів і доньки, не обійнявши рідних.
Мить відкриття меморіальної дошки була сповнена глибоких емоцій – трепету та болю. Право зняти прапор, що закривав стелу, було надано найріднішим – дружині та дітям. Цей символічний жест став уособленням безкінечного зв’язку між земним та небесним світами, відкриваючи частинку їхніх сердець. Чин освячення меморіальної дошки провів настоятель місцевого храму, отець Петро Чупак, благословляючи пам’ять Героя.
Під час заходу згадували все життя Андрія – від першої шкільної посмішки до останнього подвигу. Словами шани та вдячності виступили отець Петро Чупак, староста села Оксана Бабич та секретар міської ради Христина Сорока. Звертаючись до родини, Христина Сорока підкреслила: «Ми схиляємо голови перед вашою втратою. Коли людина гине за нашу незалежність – це трагедія для всієї країни. Жодними словами не втамувати біль. І тільки пам’ять про них може пом’якшити гіркоту втрат. Наш обов’язок – зберегти пам’ять про подвиги наших героїв. Сьогодні ми викарбовуємо у серці громади пам’ять про нашого земляка, який став воїном Світла».
Дружина Ольга висловила щиру вдячність громаді за надану підтримку та збереження пам’яті про її чоловіка.
дошка – не просто артефакт. Це символ незламності духу, частина серця громади,
що навічно залишиться поруч із домівкою, де ріс Андрій.
Гарасиміва не згасло – воно сяє у пам’яті, у його дітях, у небі над Помонятами,
нагадуючи про ціну миру та незалежності.


