Джуліано Сімеоне, син відомого тренера Дієго Сімеоне, вражає футбольний світ своїми виступами в Атлетіко Мадрид. Його історія – це приклад наполегливості, таланту та, можливо, подолання батьківського бар’єру. Дієго Сімеоне, відомий своєю принциповістю, колись стверджував, що не бажає тренувати власних дітей. Однак, Джуліано, схоже, зумів змусити його змінити свою точку зору.

***

Шлях Джуліано до успіху почався задовго до його офіційного дебюту в основному складі Атлетіко. Вже в 2004 році, на прощальному матчі Дієго Сімеоне на стадіоні “Вісенте Кальдерон”, маленький Джуліано був на руках у батька, що викликало захоплення вболівальників. Здається, саме тоді Джуліано полюбив Атлетіко.

У 2011 році, під час розмови в кафе в Мар-дель-Плата, Дієго зізнався сину про пропозицію від Атлетіко. Реакція Джуліано була показовою: він запитав, чи буде батько тренувати Фалькао, грати проти Мессі та Роналду. Цікаво, що тоді Джуліано висловив побоювання щодо можливої відсутності батька вдома, якщо все піде добре. Це підкреслює подвійність ситуації – радість від перемог та гіркоту від розлуки з родиною.

Щоб досягти успіху, Джуліано з юного віку навчався футболу в школі Рівер Плейта. Він також часто відвідував Мадрид, іноді виступаючи болбоєм на матчах Атлетіко. У 2015 році, після важливого голу у ворота Хетафе, Джуліано стрибнув на руки батькові. У 2019 році Атлетіко запросив його до своєї академії, що стало важливим кроком у його кар’єрі.

***

У сім’ї Сімеоне троє синів, і всі вони – нападники. Хоча Джанлука не досяг значних успіхів, а Джованні зарекомендував себе в Серії А, Дієго завжди уникав можливості тренувати його в Атлетіко. Він вважав, що це може ускладнити робочий процес. Проте, ситуація з Джуліано склалася інакше.

В сезоні 2020/21 Джуліано забив 13 голів, привівши Атлетіко U19 до чемпіонства в Іспанії. Наступного року він став найкращим бомбардиром Терсери з 25 голами в 36 матчах. Тренер молодіжної команди Начо Фернандес відзначав його наполегливість, вміння боротися та завершувати атаки. Дієго дав сину шанс у спарингу першої команди, і Джуліано не розгубився, продемонструвавши свої здібності.

Влітку 2022 року обидва Сімеоне обговорювали пропозиції оренди, вибираючи найкращий варіант. Сарагоса виявилася вдалим вибором. Джуліано забив 9 м’ячів у першому дорослому сезоні, що привернуло увагу клубів Ла Ліги.

***

Зараз Джуліано – основний гравець Атлетіко. Дієго підкреслює, що йому байдуже прізвище футболіста – Сімеоне чи Перес. Він вимагає від сина максимальної віддачі. Цікаво, що Джуліано підтримує дистанцію з батьком, мешкаючи окремо та відвідуючи матчі Джанлуки на різних секторах стадіону.

Травма, отримана Джуліано в оренді за Алавес, зблизила батька та сина. Дієго негайно приїхав до сина, забезпечивши йому найкращу медичну допомогу. Джуліано швидко відновився і навіть зіграв блискучий матч проти Атлетіко, що, ймовірно, вплинуло на рішення Дієго забрати його в команду.

***

Спочатку Дієго не бачив у Джуліано форварда, тому перевів його на фланг, де той повинен був виконувати великий обсяг роботи – від оборони до атаки. Незважаючи на складність ролі, Джуліано виявився готовим до будь-яких викликів. Спочатку він отримував мало ігрового часу, але з листопада почав грати регулярно, а в січні його двічі визнали найкращим гравцем матчу Атлетіко.

Зараз у Джуліано 4 голи та 6 асистів в усіх турнірах. Він демонструє високу швидкість, вміння зміщуватися в центр та вражаючий дриблінг. Його оборонна робота також заслуговує на увагу. За показниками відборів м’яча та перехоплень він входить до топ-5 гравців на своїй позиції в Ла Лізі.

Атлетіко бореться за найвищі місця в Ла Лізі та демонструє високі результати в європейських турнірах. Помітно, що Дієго Сімеоне прагне зберегти позитивну атмосферу в команді. Його публічні похвали на адресу Джуліано стримані, але показові. Дієго підкреслює, що Джуліано заслужив місце в команді своїми досягненнями, а не родинними зв’язками.

Вдалі приклади співпраці батьків та синів у футболі нечисленні. Сімеоне – Дієго та Джуліано – додаються до їх числа, демонструючи приклад взаємопідтримки та досягнення спільної мети.

“Моя мрія збулася, от і все. Я завжди мріяв лише про Атлетіко”, – каже молодший. – Батько – це інше. Тут в роздягальні усі чують лише правду. І я тут просто ще один його гравець”.