Конституція України гарантує право на працю кожній людині, незалежно від групи інвалідності. Це є фундаментальним принципом соціального захисту та інтеграції. Законодавство України послідовно забезпечує можливості для участі осіб з інвалідністю в економічному, політичному та соціальному житті суспільства, створюючи для них необхідні умови для повноцінного життя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-XII (далі – Закон № 875), інвалідом вважається особа зі стійким порушенням функцій організму, що зумовлене хворобою, наслідками травм або вродженими дефектами. Такі порушення призводять до обмеження життєдіяльності та вимагають соціальної допомоги та захисту. Саме тому, Кодекс законів про працю України, зокрема стаття 172, чітко визначає обов’язок роботодавців надавати роботу особам з інвалідністю, що підкреслює важливість інклюзивного працевлаштування в Україні.

У сфері працевлаштування осіб з інвалідністю відбулися значні зміни. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, що набрав чинності 06.11.2022 року, суттєво змінив підходи до заходів, які роботодавці, як юридичні, так і фізичні особи, зобов’язані здійснювати. Ці зміни, зокрема, стосуються статей 18 та 19 Закону № 875. Важливою новацією є скасування необхідності для суб’єктів господарювання реєструватися у відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подавати до нього спеціальний Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за відповідною формою. Це значно спрощує бюрократичні процедури, але не скасовує основні обов’язки роботодавців інваліди.

Незважаючи на спрощення звітності, стаття 18 Закону № 875 вимагає від роботодавців виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, включаючи спеціальні робочі місця. Крім того, необхідно створювати умови праці, які враховують індивідуальні програми реабілітації, та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством. Роботодавці також зобов’язані надавати державній службі зайнятості інформацію (звіти № 3-ПН), необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: порядок надання інформації.

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений статтею 19 Закону № 875, залишається незмінним. Якщо кількість працівників у роботодавця становить від 8 до 25 осіб, необхідно створити одне робоче місце. Якщо ж кількість працюючих перевищує 25 осіб, норматив становить 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Цей норматив робочих місць для інвалідів є обов’язковим для всіх роботодавців.

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, зокрема з можливістю виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій або до державної служби зайнятості. Це підкреслює активну роль самих осіб з інвалідністю у процесі пошуку роботи.

Важливою зміною, внесеною Законом України від 29.06.2023р. № 3191-ІХ, є оновлений механізм контролю. Пенсійний фонд України, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціального захисту, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю. Щорічно до 10 березня Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі визначає суб’єктів господарювання, які не виконали норматив робочих місць за попередній рік, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій працевлаштування. Цей процес відбувається з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Отже, суб’єктами інформаційного обміну є Пенсійний фонд України та Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, що підтверджено постановою ПФУ від 10.03.2023 № 14-2.

Стаття 20 Закону № 875 встановлює відповідальність за невиконання нормативу. Підприємства, установи, організації та фізичні особи-підприємці, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою за встановлений нормативом статтею 19 цього Закону, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції. Сума санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, але не зайняте ними. Ці санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком порушення нормативу. Розмір штрафу безпосередньо залежить від загальної кількості працівників та кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання зобов’язань, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Інформація від Пенсійного фонду України щодо ознак порушення законодавства про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю може стати підставою для перевірок Держпраці та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Останнім часом багато роботодавців отримують претензії від обласних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо сплати нарахованих санкцій за невиконання нормативу. Слід зазначити, що всі розрахунки таких санкцій базуються виключно на даних звітності з ЄСВ (розрахунку сум доходу), поданої роботодавцем до територіального органу ДПІ за основним місцем обліку. Тому, при отриманні претензії, важливо ретельно перевірити інформацію, внесену у звітність з ЄСВ, і за необхідності здійснити коригування щодо перебування особи з інвалідністю у трудових відносинах. Зверніть увагу, що працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати, включають до облікової кількості штатних працівників відповідно до п. 2.5.7 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286.

Роботодавці, що здійснюють централізоване обслуговування інших суб’єктів господарювання з питань нарахування та виплати заробітної плати, не несуть відповідальності за невиконання нормативу. Відповідальність лежить на тих суб’єктах господарювання, які мають право прийому та звільнення працівників, оскільки саме вони зобов’язані створювати робочі місця та укладати трудові договори з особами з інвалідністю.

Головне завдання для роботодавців на законодавчому рівні – створити робоче місце для особи з інвалідністю. Працевлаштування осіб з інвалідністю може бути здійснене самостійно шляхом розміщення оголошень у різних джерелах інформації або за допомогою державної служби зайнятості. У разі наявності обґрунтованої інформації, що підтверджує дотримання нормативу, необхідно повідомити відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з наданням підтверджуючих документів. В іншому випадку, своєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій є обов’язковою, щоб уникнути нарахування пені, передбаченої статтею 20 Закону № 875. Спори, що виникають з правовідносин за статтями 19 та 20 Закону № 875, вирішуються Фондом у судовому порядку.