#спадщина
#цікаві_факти

??Павло Загребельний – один з найвідоміших українських письменників. Його твори читав кожен – у школі, університеті або ж просто так, заради власного задоволення. За свою творчість він був удостоєний величезної кількості премій і нагород. Сьогодні, з нагоди 100-річчя з дня народження письменника, ми вирішили розповісти цікаві факти з життя Павла Загребельного.

?Павло Архипович народився на Полтавщині. Своє рідне село Солошине називав «українською Америкою», бо населення села складали втікачі «незалежні». Село знаходилося на межі земель Війська Запорозького і царської імперії.

?Павло почав читати ще в 4 роки, тож до 1 класу він подужав мало не половину всієї шкільної програми.

?Мати хлопця померла, коли йому було 6 років. Впродовж життя він не розлучався з іконою святої Варвари, бо так звали його маму.

?Закінчивши у 1941 році школу, 16-річним добровільно пішов воювати. У серпні того ж року отримав поранення. Після лікування навчався у військовому училищі, а потім знову – фронт. У 1942 році нове поранення, потрапив у полон і до 1945 року був у німецькому концтаборі.

?За словами письменника, він взявся за перо, тому що зазнав багато горя. Це і врятувало від остаточного морального та фізичного знищення.

?Письменник під час написання твору міг працював по 16-18 годин на добу. Причому він на чистову друкував на друкарській машинці, без чернеток і не переробляючи написане.

?Вільно знав шість-сім мов, вони були робочими. Багатьма іншими міг читати зі словником.

?Йому вдалося перейменувати «Літературну газету» в «Літературну Україну» у 60-х роках минулого століття, коли де-юре України ще не існувало.

?Для написання найвідомішого свого твору «Роксолана» Павло Архипович два роки вивчав мусульманські традиції, літературу, Коран і закони Шаріату. Він навіть спеціально їздив до Туреччини, щоб подивитися на місця, де жила Роксолана. А потім поїхав на її батьківщину в Рогатин.

?Всі таємниці свої Павло Загребельний занотовував у своєму щоденнику. Але прочитати його можна буде лише через 20 років після смерті автора – 2029 року – бо так, на прохання Павла Архиповича, вирішили його дружина і син.