Сьогодні ми прощаємося з нашим мужнім земляком, солдатом Олександром Васильовичем Федоровим, який героїчно загинув, захищаючи Україну. Його життя, присвячене боротьбі за волю та незалежність нашої держави, обірвалося 9 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Ми вшановуємо пам’ять Олександра, солдата, патріота, який став частиною великої історії опору українського народу.

Олександр Васильович Федоров народився 9 листопада 1981 року у селі Новоєгорівка Баштанського району Миколаївської області. Згодом його родина переїхала до Обухова. Тут пройшли його юні роки, навчання у загальноосвітній школі №5. Дитинство Олександра було сповнене випробувань, адже родина рано втратила матір, і він зростав поруч із батьком та сестрою, долаючи життєві труднощі. Після школи здобув освіту у коледжі, завжди прагнучи до самореалізації, попри нелегку долю. В його серці завжди палала любов до України та свого народу.

1 травня 2024 року Олександра було мобілізовано. Він проходив службу на посаді навідника штурмового відділення у 5-й окремій штурмовій бригаді. Солдат Федоров вірно служив присязі та побратимам, мужньо захищаючи кожен клаптик української землі від ворожих зазіхань. На жаль, ворожий мінометний обстріл 9 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Філія Синельниківського району Дніпропетровської області став останнім для нашого героя. Він залишився вірним присязі до останнього подиху, беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії проти України.

Олександру Васильовичу тепер назавжди 43 роки. Ми схиляємо голови перед його подвигом. Світла і вічна пам’ять нашому мужньому земляку. Вічна слава і шана його героїзму.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним, друзям, колегам та всім, хто знав і шанував Олександра Васильовича. Нехай Господь дасть вам сили пережити цю непоправну втрату, а пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях, у нашій боротьбі та в наших молитвах.