«Страх є страх. І зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?» Ці слова належать Олександру, чий військовий шлях став символом незламності та рішучості. Його історія — це розповідь про відданість Україні та особисту мужність у найскладніші часи. Олександр, сьогодні військовослужбовець Ужгородського РТЦК та СП, розпочав свою військову службу ще у 2017 році, свідомо обравши шлях захисника. Його погляд, сповнений сили та стійкості, є яскравим свідченням глибокої внутрішньої впевненості. Коли його питають про позивний, він лише усміхається, згадуючи про заняття спортом, але не вдаючись у деталі, що лише додає таємничості його особистості.

Рідні землі Олександра – Сумщина, регіон, який зараз переживає особливо складні випробування. Він відверто ділиться своїми переживаннями за родину, але його голос залишається спокійним, коли він вимовляє: «Мусимо витерпіти». Ця фраза відображає не лише його особисту позицію, а й загальний дух українців, які щодня стикаються з викликами війни.

Військовий шлях Олександра розпочався з підписання контракту у 2017 році з 72-ю окремою механізованою бригадою, яка нині з гордістю носить ім’я Чорних запорожців. У складі цієї легендарної бригади він прослужив три роки, здобуваючи безцінний досвід на передовій. Цей період загартував його характер та професійні навички. Після 72-ї бригади Олександр приєднався до 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, де продовжив свою службу, виконуючи складні завдання в умовах гірської місцевості.

Він відзначає, що попри роки служби в зоні проведення АТО, те, що відбувається зараз, перевершило всі його очікування та досвід. Це свідчить про безпрецедентний масштаб поточної війни та її жорстокість. Розповідаючи про ворога, Олександр не добирає слів. Його оцінка лаконічна і безкомпромісна: «Це – нелюди, просто нелюди». Ці слова передають всю глибину обурення та відрази до жорстокості, з якою зіткнулися українські військові та мирне населення.

Історія Олександра є важливим нагадуванням про те, що за кожним військовим зведенням стоять живі люди, які щодня ризикують своїм життям заради свободи та незалежності України. Його служіння в Ужгородському РТЦК та СП є продовженням його відданості, де він тепер сприяє мобілізаційним процесам, допомагаючи забезпечувати країну новими захисниками. Ця розповідь про військового Олександра є свідченням непереможності українського духу. Його військовий шлях є прикладом для наслідування, а його стійкість — натхненням для всіх, хто прагне перемоги. Кожна така історія допомагає усвідомити справжню ціну миру та важливість кожного, хто стоїть на захисті нашої держави.