СТЯГ, ЩО ОБ’ЄДНУЄ СЕРЦЯ: СИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ЄДНОСТІ

Прапор України – це не просто тканина з кольорами. Це глибокий символ нашої національної ідентичності, що уособлює наш біль, нашу гордість, багатовікову історію та незламну долю. Синій колір полотнища символізує мирне, чисте небо, яке оберігає мрії та молитви мільйонів українців. Золотистий колір — це безкраї поля стиглого колосся, символ родючості та життя, що відроджується навіть після найстрашніших випробувань, крізь руїни й попіл. Наш стяг — це наш код, наша колективна пам’ять, наше джерело сили та незламності.

Сьогодні український прапор став чимось значно більшим, ніж просто символом. Він є беззаперечним доказом нашого існування та нашої непохитної волі жити. Його можна побачити в руках наших хоробрих воїнів, які, долаючи біль і поранення, знову йдуть у бій, захищаючи нашу землю. Він майорить поруч із тими, хто пройшов крізь пекло полону та жорстокі катування, але зберіг свою гідність і не скорився. Прапор України живе у серцях родин, які роками чекають звісток про своїх близьких, зниклих безвісти, і не втрачають крихти віри у їх повернення. Кожна складка цього прапора розповідає про безприкладну мужність, а кожен подих вітру, що його колише, нагадує про високу ціну нашої свободи.

23 серпня, у День Державного Прапора України, на майдані Святого Миколая відбулася знаменна подія – спільне підняття нашого національного стяга. У той урочистий момент прапор перетворився з простого шматка тканини на єдине серце нашої громади. Це серце билося в унісон з кожним, хто цього дня розділив цю подію.

Міський голова Володимир Саволюк вручив почесні відзнаки «Хрест «Честь і Слава» нашим героїчним захисникам. Серед нагороджених були ті, хто пережив полон, хто витримав неймовірний біль і повернувся до своїх родин, щоб бути разом з нами. Всі вони є живими свідченнями незламності українського духу. Особливо зворушливим моментом стало вшанування старшого сержанта Миколи Волуцького, якому було присвоєно Почесну відзнаку Вінницької обласної Ради «За заслуги перед Вінниччиною». Його самовіддана служба, виняткова сміливість і вірність Україні є взірцевим прикладом для нас усіх.

Цього ж дня відбулося символічне вручення паспорта громадянки України юній Мар’яні Яцковій. Цей момент, коли дівчина отримала свій перший, найважливіший документ, збігся з підняттям Державного Прапора над площею. Це було потужним посланням про нове, вільне життя, яке народжується і міцніє попри всі випробування, що випали на долю нашої держави.

Ще одним важливим символом цього дня стало підняття прапора «Надія» — стяга, присвяченого нашим зниклим безвісти. Цей прапор — це мовчазний, але потужний крик сердець, сповнених очікування. Він є обіцянкою: «Ми не забудемо, ми будемо чекати, ми віримо у ваше повернення».

Особливо теплою та зворушливою була присутність делегації з нашого польського міста-партнера Квідзина. Бургомістр Себастіан Каштелян звернувся до нашої громади зі словами щирої підтримки та солідарності. Його виступ став яскравим доказом того, що українська боротьба та наші страждання знаходять відгук у серцях друзів по всьому світу. У цій міжнародній підтримці ми відчули, що Україна не самотня у своїй боротьбі.

Ми схиляємо голови перед усіма Захисниками та Захисницями України. Перед тими, хто зараз тримає фронт. Перед тими, хто героїчно загинув і ніколи не повернеться. Перед тими, чиї імена досі перебувають у списках зниклих безвісти. Вони — наше спільне горе, наша безмежна гордість і наше незламне серце.

Саме тому наш Прапор ніколи не буде спущений. Він завжди сяятиме над нашими містами й селами — вистражданий, але чистий; обпалений війною, але непохитний. Він живе в кожному з нас, хто бореться, хто чекає, хто вірить.

Ми вистоїмо. Ми переможемо. Бо наш Прапор — це Україна. А Україна — це ми.

Слава Україні! Героям слава!

Відділ культури, молодіжної політики, спорту та туризму Барської міської ради
Ветеранський простір “Сильні та незламні” Барської територіальної громади
Барська дитяча музична школа