З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо про непоправну втрату, яка спіткала нашу громаду. Вчора, 27 червня 2025 року, у лікарні міста Львова передчасно обірвалося життя молодшого сержанта Андрія Андрійовича Татчина, 1993 року народження. Уродженець Нового Роздолу, він згодом пов’язав своє життя із селом Задвір’я. Його ім’я навіки вписане в історію як ім’я справжнього Героя, який віддав життя за Україну. Ця вічна пам’ять про Андрія Татчина залишиться у серцях кожного. Відважний воїн, командир бойової машини та командир 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованого батальйону військової частини А0666, став на захист Батьківщини у найскладніший час – у 2022 році. З перших днів повномасштабного вторгнення він виявив непересічну мужність та готовність відстоювати свободу та незалежність України. Його військовий шлях був сповнений випробувань, але він завжди залишався вірним присязі та своїм побратимам. Він є прикладом безмежної відданості. Під час проходження військової служби Андрій зазнав важкого поранення, яке стало наслідком його самовідданого служіння. Після отриманого поранення його було звільнено з лав Збройних Сил України, проте боротьба за його життя тривала. Тривале лікування, що проходив захисник у Львівській лікарні, стало останнім випробуванням, яке, на жаль, він не зміг подолати. Його смерть – це велика втрата не лише для рідних та близьких, а й для всієї України, адже ми втратили світлу людину та відважного патріота. Андрій був взірцем честі та обов’язку. Його побратими згадують його як безстрашного командира, який неодноразово проявляв виняткову мужність і стійкість у найгарячіших точках. Його професіоналізм, відданість справі та патріотизм завжди були прикладом для оточуючих. За сумлінне виконання своїх обов’язків та зразкову службу, Андрій був нагороджений почесним нагрудним знаком “За зразкову службу” згідно з наказом Міністра оборони України від 16 травня 2023 року №582. Ця нагорода – свідчення його невтомної праці та вагомого внеску у захист Батьківщини. Сьогодні, коли серце цього відданого сина України перестало битися, пам’ять про нього житиме вічно. Вона закарбується у наших серцях, у спогадах рідних, друзів та побратимів, які мали честь знати цю виняткову людину. Його жертва не буде марною. Він залишив по собі спадщину мужності, відваги та непохитної віри у перемогу України. Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Андрія Татчина у цей скорботний час. Нехай Господь дарує його душі вічний спокій, а його родині – силу пережити цю невимовну втрату. Вклоняємося його світлій пам’яті та дякуємо за самопожертву. Вічна пам’ять Герою! Герої не вмирають.