Наш земляк, Руслан Аношенко, мужньо стояв у лавах оборонців на Донеччині, самовіддано захищаючи рідну землю від російського агресора. На жаль, підступна хвороба змусила його залишити фронт, але Руслан Аношенко не полишив боротьби – він продовжив її за власне життя.

З глибоким сумом повідомляємо, що 15 вересня 2025 року серце незламного воїна зупинилося. Його земний шлях завершився у рідному селі, залишивши по собі світлу пам’ять.

Руслан Аношенко народився 6 липня 1981 року у селі Вільне. Зростав у дружній, люблячій родині, поруч із молодшим братом, завжди ставився до батьків з особливою повагою і вдячністю. Ще зі шкільних років він виявляв неабияку організованість, допитливість та прагнення до знань, успішно брав участь в олімпіадах і демонстрував високі результати у навчанні.

Його захопленням був спорт, особливо легка атлетика. Руслан займався бігом на довгі дистанції в Коропській ДЮСШ, здобув призові місця на чемпіонаті області з легкої атлетики. Вищу освіту здобув у Чернігівському педагогічному університеті, спеціальність «фізична культура і туризм». Працював у різних сферах, а останнім часом – у сільськогосподарському товаристві «Агрольон». Саме звідти, сповнений рішучості, він добровольцем вирушив боронити нашу Україну.

Військову службу Руслан Аношенко розпочав 23 березня 2023 року. Протягом весни та початку літа він пройшов ретельну підготовку у навчальному підрозділі, здобувши фах механіка-водія та ставши командиром бойової машини. Восени 2023 року він також пройшов навчання за програмою підготовки снайперів, демонструючи свою універсальність. Служив стрільцем у 30-тій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького, пліч-о-пліч з побратимами.

У травні 2024 року, на жаль, за станом здоров’я Руслан Аношенко був змушений залишити військовий шлях, але не війну в душі.

Лариса Москальова, староста села та його колишня вчителька, згадує Руслана як людину з особливою рисою – вмінням долати страх і ухвалювати непрості, але важливі рішення в найскладніших ситуаціях. Навіть у найважчі хвилини боротьби з важкою хворобою він не втрачав сили духу. Його очі та слова залишалися світлими, сповненими мужності, без страху чи відчаю. Він ішов своїм шляхом спокійно й гідно, як справжній Герой.

У цю гірку годину скорботи висловлюємо найщиріші співчуття матері, братові, синові, усій родині та близьким нашого Героя. Нехай земля йому буде пухом.

Вічна і світла пам’ять Герою, який віддав своє життя за нашу свободу! Його подвиг назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав і шанував.

Підтримати родину Руслана Аношенка можна за номером карти: 5167 8032 0811 6454 (Аношенко Валентина Хомівна, мама Захисника).

Прощання із Захисником України відбудеться завтра, 16 вересня, у селі Вільне.

Початок церемонії прощання об 11:00 за адресою: вул. Центральна, с. Вільне (вдома).

« повернутися

keseluruhan