З одного боку, низка країн висловили підтримку діям, вважаючи їх необхідними для стримування поширення ядерної зброї. Зокрема, керівництво Ізраїлю позитивно оцінило рішення президента США, наголосивши на значущості такого кроку для глобальної безпеки. Було відзначено, що рішучі дії щодо ядерних об’єктів Ірану можуть змінити хід історії, позбавивши “найнебезпечніший режим світу найнебезпечнішої зброї”.

З іншого боку, Іран рішуче засудив удари США по Ірану, розцінюючи їх як серйозне порушення міжнародного права, Статуту Організації Об’єднаних Націй та Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Міністр закордонних справ Ірану підкреслив, що такі дії є обурливими та матимуть незворотні наслідки, залишаючи за собою право на законну відповідь у порядку самооборони для захисту суверенітету та інтересів своєї країни.

Міжнародні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй, висловили глибоке занепокоєння. Генеральний секретар наголосив на небезпечній ескалації в регіоні, який вже перебуває на межі конфлікту, назвавши це прямою загрозою міжнародному миру та безпеці. Він закликав до негайної деескалації та виконання зобов’язань згідно з міжнародним правом, підкреслюючи, що військового рішення немає, і єдиний шлях вперед – це дипломатичне врегулювання.

Ряд європейських країн також підкреслили серйозність іранської ядерної програми як загрози міжнародній безпеці. Прем’єр-міністр Великої Британії закликав Іран повернутися за стіл переговорів, щоб знайти дипломатичне рішення, яке покладе край цій кризі. Подібні заклики лунали й від високих представників Європейського Союзу, які наголошували на необхідності запобігти подальшій ескалації та сісти за стіл переговорів.

Країни Близького Сходу, такі як Катар, висловили жаль з приводу погіршення ситуації після бомбардування ядерних об’єктів Ірану. Вони застерегли, що небезпечна напруженість у регіоні може призвести до катастрофічних наслідків як на регіональному, так і на міжнародному рівнях. Багато країн за межами регіону, включаючи Японію, Італію, Нову Зеландію та Австралію, також висловили глибоке занепокоєння та рішуче підтримали зусилля, спрямовані на дипломатію. Вони наголошували, що лише діалог забезпечить більш тривале вирішення, ніж подальші військові дії, які можуть дестабілізувати ситуацію.

Навіть країни Латинської Америки, такі як Мексика, закликали до дипломатичного діалогу заради миру, а Венесуела та Куба рішуче засудили “військову агресію” та “бомбардування” ядерних об’єктів Ірану, розцінюючи це як небезпечну ескалацію конфлікту на Близькому Сході, що загрожує людству незворотними наслідками.

Отже, удари США по Ірану та подальша міжнародна реакція свідчать про складну динаміку геополітичних взаємин. Більшість світових лідерів, незважаючи на розбіжності в оцінках, зійшлися на думці щодо необхідності термінової деескалації та переходу до дипломатичного врегулювання. Це підкреслює універсальне прагнення до стабільності та уникнення масштабного конфлікту, який може мати руйнівні наслідки для всього світу.