Футбол в Україні – це більше, ніж просто гра, це частина нашої ідентичності та спосіб єднання. Це емоції, досвід та спогади, які супроводжують нас протягом усього життя. Відчуття єдності, що виникає на футбольному полі, об’єднує людей різних поколінь, професій та інтересів.

Згадаймо тренерів, чиї нерви на межі під час гри, та гравців, чиї коліна в багнюці свідчать про наполегливу працю та відданість. Це розірвані бутси, що стали свідками перемог та поразок. Це батьки, які пропускають роботу, щоб підтримати своїх дітей, та матері, які власноруч перуть футболки, бо футбол — це їхнє щастя. Це літні люди, які пам’ятають кожну деталь гри, наприклад, хто не забив пенальті у 98-му році.

Футбол – це історія кожної команди, кожної дитячо-юнацької спортивної школи, як-от ФК «Високий» та «ДЮСШ». Це хлопці, які у свої 12 років віддають серце грі. Це вболівальники, чий голос гучніше за коментатора.

Сьогодні – Всеукраїнський день футболу. Це чудовий привід згадати про те, що футбол – це ми. Витягніть старий м’яч із гаража, згадайте, як кричати «гоооол», ведіть своїх дітей на футбол.

Футбол – це незламність, єдність та спільна гордість. Привітання громаді, футболістам, вболівальникам, тренерам, батькам, суддям, запасним гравцям та навіть тим, хто каже: «Я не дивлюсь, але точно знаю, що був офсайд!»

Іван Михайличенко