Сьогодні Україна та вся Оліївська громада схиляють голови у глибокій скорботі, вшановуючи світлу пам’ять мужнього Захисника України, нашого земляка Сівака Андрія Петровича. Цей день, позначений гіркотою втрати, є також нагадуванням про неймовірну відвагу та самопожертву, що стали основою його короткого, але яскравого життя. Напередодні трагічної дати, представники громади зібралися на місце його останнього спочинку у селі Сонячне, щоб покласти квіти та віддати шану Герою, чий подвиг назавжди вкарбувався в історію нашого народу.Андрій Петрович Сівак народився 23 вересня 1998 року в мальовничому селі Сонячне. Його дитинство та юність протекли між рідним селом та містом Житомир, де він знаходив справжню радість у простих, але глибоких речах. Він був дитиною, що знала ціну дружби та цінувала кожну мить, проведену на природі. Любов до футболу була його справжньою пристрастю, яка супроводжувала його крізь шкільні роки, проведені у житомирській школі №16. Це захоплення не лише формувало його фізичні якості, але й виховувало командний дух та прагнення до перемоги, що так знадобилися йому у подальшому житті. Риболовля, як і футбол, була для Андрія не просто хобі, а способом усамітнення з природою, яка дарувала йому спокій та натхнення.Після закінчення школи, Андрій Сівак продовжив навчання у професійному училищі №5, де здобув необхідні для життя та професійної діяльності навички. Його трудова кар’єра була тісно пов’язана з будівництвом – галуззю, де він міг реалізувати свою працьовитість та наполегливість. У кожний проект він вкладав частинку своєї душі, демонструючи відповідальність та професіоналізм. Проте, не лише його професійні якості були його визначною рисою. Андрій був надзвичайно людяною та доброю людиною. Він був опорою для своїх рідних – люблячим сином для матері Вікторії та надійним братом для Віталія. Його спокійний, веселий та оптимістичний характер дарував тепло всім, хто був поруч. Завжди готовий допомогти, завжди з посмішкою на обличчі, Андрій був справжнім втіленням доброти та світла. Його щирість та чуйність робили його улюбленцем серед друзів та знайомих.Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, Андрій Сівак не вагався. У січні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після інтенсивного навчання у Десні, де він здобув необхідні військові знання та навички, він одразу ж вирушив на фронт. Його шлях пролягав через гарячі точки східного напрямку. Він брав активну участь у складних та жорстоких боях під Куп’янськом, де виконував надзвичайно важливі бойові завдання. Кожен його крок, кожне рішення було спрямоване на захист суверенітету та територіальної цілісності України, на збереження миру та безпеки для кожного українця.На жаль, життя Андрія, сповнене мрій та планів, обірвалося 6 липня 2024 року. Під час виконання чергового бойового завдання у районі населеного пункту Степова Новоселівка, що на Куп’янщині, Харківської області, солдат 43 бригади Сівак Андрій Петрович героїчно загинув. Цей день став чорним днем для його родини, громади та всієї України. Гірка звістка про втрату Андрія Сівака сколихнула серця мільйонів, але його відвага, незламність духу та жертовність залишаються вічним прикладом для наслідування. У невимовному горі залишилися його мати Вікторія та брат Віталій, яким ми висловлюємо найщиріші співчуття.Подвиг Андрія Сівака золотими літерами вписаний в історію нашої Оліївської громади та всієї України. Ми зобов’язані пам’ятати про його жертву і передавати цю пам’ять наступним поколінням. Приклад його самовідданої любові до Батьківщини, до життя, до своєї родини, друзів та побратимів має стати основою для виховання молоді. Кожна квітка, покладена на могилу Андрія Сівака, кожен спогад про нього – це крок до усвідомлення ціни свободи, яку ми сьогодні маємо. Його ім’я назавжди залишиться у наших серцях, як символ незламності українського духу. Вічна пам’ять Герою! Царство Небесне! Ми ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.