Сьогодні минає два роки, як перестало битися мужнє серце БОЙКА Василя Васильовича, справжнього героя та захисника України.

Сержант, заступник командира відділення 5-тої окремої штурмової бригади, Василь Васильович, народився 9 січня 1988 року в мальовничому селі Женишківці. Саме тут пройшли його дитинство та юність. Рано втративши батька, він завжди був міцною опорою для своєї родини, виявляючи риси справжнього чоловіка: мужність, щирість, чесність та відданість. Ці якості він проніс крізь усе життя, ставши прикладом для багатьох.

Після завершення школи Василь Васильович пройшов строкову військову службу. Згодом, у пошуках кращої долі, працював на заробітках за кордоном, потім у Києві. Останні роки свого життя він присвятив роботі на будівництві автодоріг, вносячи свій вклад у розвиток інфраструктури країни.

З перших днів повномасштабного вторгнення, дізнавшись про початок великої війни, Василь не вагався ні хвилини. Він пішки прийшов з Могилів-Подільського до військкомату. Цей героїчний вчинок, подолавши понад добу шляху, свідчить про його незламний патріотизм. Вже 28 лютого 2022 року він був добровільно призваний до лав 47-ї інженерної бригади. Саме там, у місті Дубно Рівненської області, він зустрів свою кохану Вікторію. Вона була поруч із ним до останнього його подиху, розділяючи всі важкі моменти, що випали на їхню долю.

За власним бажанням, Василь Васильович перевівся до 5-ї окремої штурмової бригади, де мужньо виконував бойові завдання на Сході України, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Його самовідданість та відвага були неоціненними.

12 жовтня 2022 року, поблизу населеного пункту Горлівка на Донеччині, наш захисник отримав важкі поранення. Незважаючи на це, він повернувся додому на реабілітацію. Василь Васильович мужньо переніс 17 операцій, боровся за життя до останнього. Його прагнення було повернутися до своїх побратимів та якнайшвидше наблизити перемогу України в бою. Проте, доля розпорядилася інакше.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять воїна, який оберігає нашу незалежність з небесного війська. Василь Васильович — людина з мужнім серцем і чистою душею, гідний приклад для майбутніх поколінь, за чиє мирне життя він боровся.

Герої не вмирають, доки ми пам’ятаємо, допоки ми шануємо їхні подвиги і з вдячністю проживаємо кожен день у вільній країні, незалежність якої вони захищали ціною власних життів. Вічна пам’ять Герою БОЙКУ Василю Васильовичу!