Сьогодні ми відзначаємо 7-му річницю з дня, коли перестало битися серце відважного воїна України, Тимощука Миколи Петровича. Вічна пам’ять герою!

Микола Тимощук народився 15 жовтня 1957 року в мальовничому селищі Романів (раніше Дзержинськ) на Житомирщині. Його життєвий шлях – це приклад мужності, патріотизму та відданості. Після служби в армії він переїхав до Полтави, де створив міцну сім’ю. У 1990 році разом із родиною переїхав до селища Власівка, що входить до Світловодської громади. Пам’ять про героїв жива в наших серцях.

У важкий для України 2014 рік, коли його сина призвали на військову службу, Микола Петрович, не вагаючись, став на його місце. Він служив солдатом, спочатку як водій-механік БМП, а згодом – командиром відділення. З честю відслуживши, 11 листопада 2016 року він повернувся до рідного дому, маючи за плечима безцінний досвід та почесну відзнаку – нагрудний знак «Учасник АТО».

На жаль, 2 червня 2018 року серце Миколи Петровича зупинилося назавжди… Але пам’ять про героїв не згасне. Вона живе в серцях його рідних, бойових побратимів та всіх, хто знав його як мужню, щиру та віддану людину. Він був справжнім патріотом України. Пам’ять про героїв буде вічною.

У Миколи Петровича залишилися дружина та син, які пишаються своїм героєм.

Вічна пам’ять, шана і слава герою! Його подвиг ніколи не буде забутий.

Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях, надихаючи на подвиги заради України. Пам’ять про героїв – це наш обов’язок. Слава Україні!