Сьогодні Україна схиляє голову перед світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Ми згадуємо Героїв — захисників і захисниць, відважних добровольців, невинних цивільних жертв. Згадуємо тих, хто загинув у бою, зазнав нелюдських тортур або загинув у ворожому полоні. Кожен з них, хто не дожив до дня нашої великої Перемоги, наближав її своїм подвигом, своєю жертвою, своєю незламністю.

Уявити глибину болю та страждань, які пережили ці люди та їхні родини, майже неможливо. Проте, навіть у найтемніші часи, в умовах жорстоких випробувань, український дух залишався непохитним. Полон, катування, безвихідні ситуації – все це не змогло зламати їхню віру та волю до життя. Це не просто звичайна мужність, це справжнє внутрішнє світло, яке світить навіть у найглибшій темряві. Їхня відвага – це потужний виклик усім, хто досі вірить, що Україну можна поставити на коліна. Вони показали всьому світу, що українці – незламний народ. Ми маємо пам’ятати кожного, хто боровся за нас, і ми будемо пам’ятати їхні імена та їхні подвиги вічно. Їхня самопожертва є найвищим виявом патріотизму та любові до України. Ми віддаємо шану їхній боротьбі та їхній боротьбі за наше майбутнє. Ми обіцяємо, що їхня жертва не буде марною, і ми обов’язково здобудемо мир та перемогу, за яку вони боролися.

Пам’ятаємо. Поважаємо. Переможемо!

Слава Героям! Слава Україні!