З глибоким сумом і болем у серці ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю молодшого сержанта, командира 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини 3051 – Андрія Михайловича Колосівського. Андрій Колосівський, відважний син України, віддав своє життя за нашу свободу та незалежність.

Життя Андрія Колосівського трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу селища Желанне, що на Донеччині. З 1 серпня 2024 року він вважався зниклим безвісти, і лише 16 травня 2025 року, після проведення ретельної експертизи, було офіційно підтверджено його героїчну загибель. Ця втрата – невимовний біль для всієї громади.

Це надзвичайно важка звістка для кожного з нас. З війни не повернувся не просто Воїн – додому не повернувся чоловік, люблячий батько, турботливий син, вірний побратим, надійний друг, шанований односелець. Людина, яка чесно і віддано служила Україні, яка, незважаючи на смертельну небезпеку, мужньо стала на захист рідної землі. Андрій Колосівський – приклад справжнього патріота.

Народився Андрій Колосівський 12 січня 1972 року. Навчався у Княжівській початковій школі, продовжив здобувати знання у Червоненській школі та отримав професійну освіту у Червоненському професійно-технічному училищі №75. У 1998 році одружився з Оксаною Ярославівною. Разом вони виховали двох чудових синів – народжених у 1999 та 2009 роках. Андрій Колосівський був доброю, щирою та працьовитою людиною, яка безмежно любила свою родину, цінувала людську гідність і відчувала велике почуття обов’язку перед своєю рідною країною.

Загибель Андрія Колосівського – це невимовна втрата для рідних, близьких, друзів і для всієї нашої громади. Але його героїчний подвиг – це також вічний символ незламності духу, високої гідності й безмежної любові до України, нашої Батьківщини. Він назавжди належить до когорти тих славних українських Героїв, завдяки незламній волі та жертовності яких ми сьогодні маємо можливість жити в мирі, самовіддано боротися за краще майбутнє, наполегливо працювати і щиро вірити у неминучу перемогу світла над темрявою.

Схиляємо голови в глибокій скорботі перед його незмірною мужністю. Висловлюємо щирі співчуття родині – коханій дружині, дорогим дітям, усім, хто знав і любив Андрія. Нехай ці слова не знімуть пекучого болю втрати, але хай вони стануть вічним свідченням нашої щирої пам’яті, безмежної поваги і глибокої вдячності.

Вічна слава Герою! Вічна пам’ять Андрієві Михайловичу Колосівському! Нехай Господь прийме його душу до Царства Небесного.