Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героя України, капітана Навроцького Вадима Васильовича, у річницю його загибелі. Вадим Навроцький, народився у 1998 році в мальовничому селі Дашківці, що на Віньковеччині. 21 червня йому б виповнилося лише 26 років… Він був сповнений мрій та сподівань, відчайдушно боровся за право жити у вільній Україні, поруч із найріднішими.

Вадим Навроцький розпочав свій життєвий шлях у Дашківцях. Саме тут він зростав, мужнів та навчався у Дашковецькому навчально-виховному комплексі. Вже з юних років вирізнявся серед однолітків своєю відвагою та незламною цілеспрямованістю, мріючи про кар’єру військового.

Після закінчення 9 класу вступив до Чернівецького військово-спортивного ліцею, де протягом двох років наполегливо формував знання та навички, необхідні для майбутньої служби. Ці роки мали значний вплив на його становлення як особистості та майбутнього офіцера. Наступним важливим етапом стало навчання у Хмельницькій Державній прикордонній академії, де Вадим Навроцький здобув ґрунтовні знання та навички, що дозволили йому стати професійним та компетентним військовим.

Після завершення навчання, молодого офіцера було направлено для проходження служби у Ко́пище, Житомирської області. Там він отримав свій перший серйозний досвід роботи на прикордонній заставі. Згодом, Вадим Навроцький ніс службу на посаді командира прикордонної застави у Мла́чівці, Київської області. Його відданість та високий професіоналізм були відзначені на державному рівні – він отримав почесну нагороду “Срібний хрест” за відновлення прикордонної застави. Ця нагорода стала яскравим свідченням того, що Вадим Навроцький був не лише відважним воїном, але й справжнім патріотом, який зробив вагомий внесок у зміцнення безпеки нашої держави.

Після цього він знову повернувся до Ко́пища, Житомирської області, де був призначений на посаду начальника прикордонної застави. З метою підвищення кваліфікації, Вадим Навроцький проходив військові навчання у Франції, де ознайомився з передовими тактиками ведення бойових дій. Це дало йому можливість не лише підвищити свій професійний рівень, а й адаптувати міжнародний досвід для ефективного використання в українській армії.

Після повернення в Україну, Вадим Навроцький був направлений на Харківський напрямок, де відважно та самовіддано ніс службу у складі 9-го загону імені Січових Стрільців. Йому було присвоєно звання капітана. 1 червня 2024 року, в районі населеного пункту Бочкове, Харківської області, Вадим Навроцький отримав важкі поранення. Лікарі Харківського військового шпиталю до останнього боролися за його життя, але, на жаль, 8 червня 2024 року серце Героя зупинилося… Йому назавжди залишилось 25.

Вадим Навроцький був нагороджений медаллю «За оборону України», Орденом за Мужність 3 ступеня (посмертно). Вадим Навроцький відійшов у вічність, але його незламна мужність, відданість та безмежна любов до Батьківщини назавжди залишаться у наших серцях. Ми завжди пам’ятатимемо його як Героя, який віддав своє життя за вільне майбутнє України.

Вічна пам’ять Вадиму Васильовичу Навроцькому! Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті тих, хто їх пам’ятає…