🎄Сьогодні Україна відзначає особливе свято — День Святого Василя, що є важливою частиною зимового циклу святкувань. Цього року, згідно з григоріанським календарем, на який перейшла Православна Церква України, усі церковні свята та події змістилися на 13 днів раніше. Отже, тепер цей знаменний день святкується 1 січня, співпадаючи з Новим роком. Це означає, що традиційне засівання, що символізує побажання родючості та добробуту, також припадає саме на перший день нового 2024 року. Ця календарна зміна не лише впливає на церковний календар, але й переосмислює давні народні традиції, адаптуючи їх до нових часових рамок.

🔸Чому раніше свято Василя відзначали 14 січня?
Історично, перехід на «Новий стиль» літочислення відбувся в Українській Народній Республіці 16 лютого 1918 року, слідом за російською радянською республікою. Це призвело до того, що українці почали відзначати так званий «Старий Новий рік» 14 січня, а разом з ним і саме свято. Новоріччя за старим стилем припадало на північ між 13 і 14 січня. Таке святкування тривало майже століття, ставши глибоко вкоріненою традицією в українській культурі. Розділення календаря на григоріанський та юліанський створювало певні особливості у святкуванні, і День Святого Василя був одним із ключових прикладів цього.

🔸Традиції святкування.
Відзначення цього свята традиційно розпочиналося ще напередодні, у Щедрий вечір, або як його ще називають — Маланки. Це був час особливої підготовки. У цей вечір діти та молодь, а подекуди і дорослі, вирушали від хати до хати, щоб співати щедрівки — обрядові пісні, які бажали господарям достатку, здоров’я та добробуту. Ці пісні супроводжувалися театралізованими дійствами, масками та перевдяганнями, створюючи неповторну атмосферу свята.
Саме 1 січня, у сам День Святого Василя, уся сімʼя традиційно збиралася за святковим столом, на якому обов’язково були щедрі страви, що символізували достаток у новому році. Обов’язковою стравою була кутя, але на відміну від різдвяної, вона була “щедрою”, тобто з додаванням м’яса, сала, масла. Було заведено просити пробачення одне в одного за образи, що накопичилися протягом минулого року, а також щиро загадувати найпотаємніші бажання, вірячи, що Василь Великий допоможе їх здійснити.
Однією з найдавніших та найважливіших традицій цього дня є засівання. Вранці 1 січня хлопчики та молоді чоловіки ходили по домівках родичів та сусідів, розсипаючи зерно і промовляючи спеціальні посівальні слова, що мали принести у дім багатство, урожай та злагоду. Вважалося, що чим раніше засівач прийде до хати, тим більше щастя і достатку принесе. Господарі, у свою чергу, обдаровували засівальників солодощами, грошима або іншими ласощами.
Ці зміни у календарі спонукають до переосмислення давніх звичаїв, але не зменшують їхнього значення. День Святого Василя залишається символом оновлення, надій на майбутнє та єдності родини, що передається з покоління в покоління. Важливо пам’ятати, що незважаючи на зміну дати, дух свята та його глибинний зміст — побажання добробуту, миру та благополуччя — залишаються незмінними. Українці продовжують шанувати ці традиції, адаптуючи їх до сучасних реалій, але зберігаючи їхню первісну сутність. Таким чином, це свято є не просто датою у календарі, а живим свідченням неперервності української культурної спадщини.