Сьогодні, 24 червня, місто Біла Церква занурилося у глибоку скорботу, відзначаючи День жалоби. Цей день присвячений пам’яті всіх невинних жертв, що загинули внаслідок жорстоких терористичних актів ворога, та наших мужніх воїнів, які віддали своє життя за свобобу та незалежність України. Кожна втрата відлунює болем у серцях мешканців Білої Церкви, нагадуючи про ціну миру та суверенітету. Ми пам’ятаємо про всіх, чиї долі обірвала ця безжальна війна.

Україна продовжує боротися за своє існування, і тисячі наших захисників щодня стоять на передовій, оберігаючи наш спокій та майбутнє. Їхня самопожертва є найвищим проявом любові до рідної землі. Кожен загиблий герой залишає незагоєну рану в серцях рідних та близьких, але їхні імена навіки вписані в історію нашої країни як символ незламності духу. Саме тому День жалоби у Білій Церкві – це не просто формальність, а глибоке шанування пам’яті.

Мешканці Білої Церкви, як і всі українці, об’єднані спільним горем. Цей День жалоби є нагодою для кожного зупинитися, замислитися над масштабами трагедії та висловити свою повагу тим, хто постраждав. Ми зобов’язані пам’ятати, якою ціною дається кожен день відносної тиші, кожен світанок, кожен дитячий сміх. Ворог прагне зламати наш дух, але такі дні, як День жалоби, лише зміцнюють нашу єдність та рішучість протистояти агресії.

О 09:00, вся країна об’єднається у загальнонаціональній хвилині мовчання, щоб схилити голови у спільній скорботі. Ця хвилина – символ нашої вдячності та глибокої поваги до кожного, хто поклав своє життя за Україну, і до всіх цивільних, хто став жертвою безглуздої жорстокості. У ці моменти ми відчуваємо безмежний біль втрат, але також і непереможну силу українського народу, що здатен гідно переживати найважчі випробування.

Пам’ять про загиблих є священною. Вона надихає нас продовжувати боротьбу, зміцнювати нашу державу та будувати майбутнє, гідне їхньої жертви. Нехай цей День жалоби у Білій Церкві стане нагадуванням про те, що кожне життя має значення, і що ми ніколи не забудемо тих, хто віддав найдорожче заради нашої свободи. Мирні українці продовжують страждати від терору, і наш обов’язок – зробити все можливе, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися. Ми вшановуємо пам’ять про всіх, кого забрала ця війна, і обіцяємо берегти Україну.