Сьогодні, 5 вересня 2024 року, минає третя річниця від дня, коли перестало битися серце Героя, патріота, нашого земляка Володимира Петровича Коцура. Його життя, віддане захисту Батьківщини, назавжди закарбувалося в пам’яті громади.

Володимир Петрович народився 28 вересня 1971 року в мальовничому селі Слобідка-Охрімовецька. Виріс у родині колгоспників, де батьки, Петро та Марія Коцури, сумлінно працювали на землі та фермі. З дитинства Володимир виявляв жвавість розуму та цікавість до всього навколо. Особливо запам’яталися йому сусідські походи до Михайла Папаша, який мав мотоцикл, і де юний Володимир допомагав з ремонтом.

Навчаючись у Слобідко-Охрімовецькій школі, він був старанним та уважним учнем. Після її закінчення у 1987 році, вступив до Барського СПТУ-8 (нині – Барський професійний будівельний ліцей). Здобувши фах, Володимир розпочав трудовий шлях на будівництві у місті Бершаді, що на Вінниччині.

У 1990 році його було призвано на строкову військову службу. Три роки, проведені в Німеччині, відзначилися не лише відданою службою, а й здобуттям поваги, подяк та нагород, що свідчило про його відповідальність.

Після демобілізації Володимир одружився. У родині народився син Юрій. На жаль, сімейне життя не склалося. Наступні роки він працював у колгоспі, віддаючи сили фермі з раннього ранку до пізньої ночі. Згодом Володимир одружився вдруге, і в родині з’явився син Владислав.

З 2004 року Володимир Коцур працював у Києві, беручи участь у будівництві багатоповерхових будинків. Незважаючи на важку працю, він ніколи не скаржився, залишаючись доброю та відкритою людиною. Він високо цінував свою сім’ю, батьків, був люблячим чоловіком, з яким дружина прожила 26 років, та надійною опорою для своїх синів. Його обличчя завжди сяяло усмішкою.

З початком повномасштабного вторгнення, 6 березня 2022 року, Володимир без вагань пішов захищати свою країну. Він служив у 68 Єгерській бригаді на посаді зв’язківця. Сержант Володимир Коцур відзначався надзвичайною відповідальністю, ніколи не нарікав на труднощі, завжди запевняючи, що в нього все добре. Та 5 вересня 2022 року його душа відлетіла в небеса, залишивши рідним глибоку скорботу.

Вічна пам’ять Герою Віньковеччини. Співчуття рідним і близьким…

Інформацію зібрано та надано Центральна бібліотека Віньковецької селищної ради