Тиша після сирени. Сльози в транспорті. Людина у візку на вулиці. Діти все це бачать. Питання лише одне: що ми їм про це скажемо? Як важливо правильно говорити з дітьми про складні речі, адже дитяча психологія вимагає чесності та підтримки. Ми часто боїмося складних розмов, думаючи: «Він ще малий», «Їй рано знати». Але дитина інтуїтивно все помічає. І якщо ми мовчимо — вона починає вигадувати власні пояснення. А дитяча фантазія, як відомо, може бути страшнішою за реальність, створюючи непотрібні тривоги.

👉 Наприклад, після сигналу повітряної тривоги дитина може запитати: «А чому всі мовчать?»

У цій ситуації можна відповісти просто та зрозуміло:

«Люди хвилюються, перевіряють, чи все гаразд. Ми теж можемо хвилюватися, але зараз безпечно. Є ті, хто нас захищає». Важливо донести до дитини, що її безпека – пріоритет.

❗ Що відбувається, коли ми уникаємо пояснень щодо складних подій?

– Дитина відчуває тривогу, бо світ здається непередбачуваним і сповненим незрозумілих загроз;
– Може виникнути почуття провини, ніби дитина є причиною негараздів («це через мене»);
– Формується байдужість або, навпаки, насмішка до чужого болю, як захисна реакція;
– Знижується довіра до батьків («якщо мама мовчить, значить, про це запитувати не можна чи не варто»).

🔹 Як говорити про людей та ситуації, з якими стикаються діти:

▫️Про людей з особливостями чи пораненнями: «Цей чоловік їздить у візку, бо його ноги постраждали. Але він може жити, працювати й радіти. Ми поважаємо його так само, як усіх інших». Цей приклад допомагає формувати емпатію.

▫️Про сльози та злість інших: «Тій жінці сумно, можливо, вона когось втратила. Коли нам боляче — ми можемо плакати чи сердитися. Це нормально, і ми можемо її підтримати».

▫️Про військових і ветеранів: «Він захищав нашу країну, нашу землю. Завдяки йому ми вдома, у безпеці. Ми вдячні йому за це». Пояснення ролі військових зміцнює почуття безпеки.

▫️Про однолітків, які поводяться інакше: «Можливо, йому зараз дуже важко. Це не виправдовує погану поведінку, але допомагає зрозуміти, що за криками чи агресією часто стоїть біль чи страх».

Такі розмови не травмують дитину. Навпаки, вони дають їй опору, формують емпатію, людяність та стійкість.

🕊️ Майбутнє, у якому житимуть наші діти, починається з розмов, які ми ведемо сьогодні. Побудова довірливих стосунків є ключовою для розвитку здорової особистості.

З емпатією та турботою до кожного дитяча психологиня Юлія Іванова.