🕯Вшановуємо пам’ять Геріха Владислава Станіславовича, який героїчно загинув 29 липня 2022 року, захищаючи Україну. Його три річниця загибелі – це нагода згадати про незламний дух і подвиг справжнього патріота. Владислав Станіславович Геріх, капітан-лейтенант, командир малого броньованого артилерійського катера «ЛУБНИ», назавжди залишиться в наших серцях як символ мужності та відданості. Його життя, обірване у 25 років, стало свідченням незламності українського духу.

🇺🇦Народившись 19 серпня 1997 року в селі Ревівка, Кам’янського району, Черкаської області, Владислав з дитинства мріяв про море. Ця мрія привела його до Військово-морських сил, де він здобув освіту в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія». Після навчання він очолив малий броньований артилерійський катер «Лубни», який базувався у Бердянську. З перших днів повномасштабного вторгнення, екіпаж під його командуванням брав активну участь у боях, патрулюючи акваторію Азовського моря та захищаючи Маріуполь. У квітні 2022 року, згідно з наказом вищого командування, Владислав разом з екіпажем дійшов до комбінату «Азовсталь» і продовжив оборону міста. Після виходу із заводу в травні 2022 року, він потрапив у полон. Рідні довго чекали на його повернення, але, на жаль, у серпні 2023 року стало відомо, що Владислав загинув у колонії в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

🇺🇦За своє коротке, але героїчне життя, Владислав Станіславович був нагороджений відзнакою Командувача Об’єднаних Сил ЗСУ «Козацький хрест» ІІІ ступеню. За виняткову мужність та самовідданість у захисті суверенітету України, вірність військовій присязі, він був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня та отримав позачергове звання «капітан-лейтенант». Його пам’ять вшановується його родиною: матір’ю, дружиною, сином, вітчимом та сестрою. Поховали героя на його малій батьківщині, на Черкащині.

🕯Пам’ятаймо кожного, хто віддав своє життя за нашу свободу. Владислав Геріх – приклад незламності та відваги.