Спецтрибунал для Росії: як він працюватиме та чи зможе покарати Путіна?

Головне:

• Чому створення Трибуналу зайняло так багато часу?
• За якою схемою він працюватиме?
• Чи зможе Трибунал посадити Путіна у в’язницю?

Ідея створення Трибуналу щодо злочинів російської агресії виникла майже одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Українські дипломати закликали міжнародну спільноту відреагувати на неспровокований напад та провести розслідування воєнних злочинів, скоєних на території України. В Офісі президента України одразу наголосили на необхідності притягнення до відповідальності вищого військово-політичного керівництва РФ.

Ідея створення **Спецтрибуналу** була підтримана багатьма європейськими державами та США. Однак, переговори щодо моделі суду тривали кілька років, і процес не зрушив з місця. Основні європейські країни та США виступали проти створення Трибуналу за типом ad hoc, побоюючись створення небажаного прецеденту.

Крім того, виникла проблема зі створенням Трибуналу під егідою ООН, оскільки країна-агресор має право вето в Раді Безпеки ООН і може заблокувати будь-які подібні рішення.

На певний час тема **Спецтрибуналу** зникла з публічного простору, але згодом Рада Європи оголосила про готовність 40 країн підписати угоду про створення **Спецтрибуналу** для засудження злочинів російської агресії, що одразу викликало асоціації з Нюрнберзьким процесом.

Три роки боротьби за справедливість

Росія розпочала агресію проти України ще у 2014 році, окупувавши Крим та частину Донбасу. Українські юристи протягом восьми років намагалися довести в міжнародних інстанціях присутність російських військових на Сході України.

Незважаючи на численні візити міжнародних спостерігачів та фіксацію фактів, суттєвих результатів досягнуто не було. Справи в міжнародних судах розглядалися дуже повільно. Кремль продовжував заперечувати свою участь у бойових діях в Україні, а російські політики, включаючи Володимира Путіна, продовжували зустрічатися з представниками міжнародного істеблішменту.

У 2022 році Росія відкрито та демонстративно вторглася в Україну, що остаточно розвіяло всі сумніви щодо її справжніх намірів. Москва показала світові своє справжнє обличчя, прагнучи захопити та підкорити Україну, або знищити її.

Уже 26 лютого 2022 року Україна подала позов проти Росії до Міжнародного кримінального суду ООН. Президент Володимир Зеленський заявив, що злочини росіян в Україні заслуговують на міжнародний трибунал, і у вересні 2022 року запропонував створити **Спецтрибунал** у справі про агресію Росії проти України.

“Проти України було скоєно злочин, і ми вимагаємо справедливого покарання”, – наголосив Зеленський.

Президент Зеленський виступає в ООН (фото: Getty Images)

Зеленський також запропонував позбавити Росію права вето в Раді Безпеки ООН, що полегшило б створення Трибуналу на основі рішення ООН, як це було у випадку з Трибуналом щодо колишньої Югославії, Руанди та Лівану.

Докази злочинів Росії проти України збираються з перших днів повномасштабної війни. З кожним місяцем російські військові демонстрували нові приклади жорстокості. Міжнародна спільнота була шокована звірствами, виявленими в Бучі та інших містах Київської області. Новини про “різанину в Бучі” не сходили з перших шпальт світових ЗМІ.

Після звільнення Херсона, ексгумації тіл в Ізюмі та Гостомелі, знищення Маріуполя, обстрілів житлових будинків та торговельних центрів стало очевидним, що Росія веде жорстоку війну. У цих умовах створення **Спецтрибуналу** здавалося неминучим, але процес узгодження формату тривав довго.

Через півтора року після початку повномасштабної війни партнери України не могли визначитися з форматом Трибуналу. Розглядалися три варіанти – резолюція Генасамблеї ООН, міжнародний договір та гібридний варіант.

Україна категорично відкидала гібридний варіант, який передбачав засудження воєнних злочинців на базі української судової системи із залученням інтернаціонального компонента. Це вимагало внесення змін до Конституції, що неможливо під час війни, а юридична оцінка злочину РФ могла бути зведена до міждержавного конфлікту.

“Нам потрібне рішення трибуналу іменем цивілізованого світу, а не іменем України. Саме таку версію гібридного трибуналу ми відкидаємо категорично”, – заявив Андрій Смирнов.

За гібридний варіант виступали Великобританія, Франція, Японія, Австралія, Італія, Німеччина та США, побоюючись створення прецеденту.

У 2023 році Україна продовжувала боротися за справедливий суд над агресором, але справа ускладнювалася через право вето Росії в Раді Безпеки ООН. Незважаючи на те, що Генасамблея ООН у 2016 році змогла обійти Радбез у питанні розслідування війни в Сирії, у випадку з Росією ситуація була складнішою через її значний вплив.

У січні 2025 року в Офісі президента України заявили про узгодження моделі **Спецтрибуналу**, який працюватиме на базі міжнародного договору.

“Він буде створений на підставі угоди з Радою Європи, що зробить його міжнародним”, – заявила заступник голови ОП Ірина Мудра.

Після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США, Штати фактично припинили підтримувати ідею засудження Росії, вважаючи, що це завадить мирним переговорам. Однак, Білий дім допустив існування **Спецтрибуналу**, що стало прогресом порівняно з початком року.

Європа, звикла спиратися на американську позицію, завмерла, але згодом європейські лідери взяли на себе роль критика Кремля.

У травні 2025 року міністри з кількох десятків європейських держав приїхали до Львова, щоб підписати угоду про створення **Спецтрибуналу** на підставі договору, що надало йому статусу міжнародного.

Глави МЗС під час свого візиту до Львова 9 травня (фото: Getty Images)

Робоча схема Спецтрибуналу

**Спецтрибунал**, створений Розширеною частковою угодою Ради Європи, розслідуватиме виключно злочин агресії, тобто сам факт нападу Росії на Україну. Воєнні злочини та злочини проти людяності розглядатимуться в рамках Міжнародного кримінального суду або національних судів.

“Злочин агресії пов’язаний з рішенням про застосування збройної сили проти іншої держави з порушенням Статуту ООН. Він вважається злочином керівництва”, – пояснили в прес-службі Ради Європи.

Після заяви про політичну волю 40 держав почнеться тривала процедура ратифікації рішення в парламентах країн, що підписалися. Очікується, що процес запуску **Спецтрибуналу** відбудеться у 2026 році.

Після ратифікації почнеться процес добору суддів і прокурорів. Ними стануть юристи з високою моральною репутацією.

Держави-члени Керівного комітету Трибуналу можуть пропонувати своїх кандидатів, які не обов’язково мають бути громадянами країн-членів. Список включатиме 15 суддів, яких оберуть шляхом таємного голосування на дев’ять років. Прокурора оберуть так само, але на сім років без можливості переобрання.

Багато хто порівнює цей Трибунал з Нюрнберзьким процесом, але є і критичні відмінності.

Майже Нюрнберг, але не зовсім

В основі **Спецтрибуналу** лежить принцип, закладений ще Нюрнберзьким процесом – відповідальність за напад несе вище керівництво країни-агресора. У Нюрнберзі судили 24 високопосадовці Третього Рейху.

У Росії є так звана “трійка” – президент Володимир Путін, міністр закордонних справ Сергій Лавров і глава уряду Михайло Мішустін, які мають дипломатичний імунітет. Це означає, що їх не можна переслідувати і засуджувати, поки вони обіймають посади.

Путін і Лавров (фото: Getty Images)

Після перемоги над Німеччиною у Другій світовій війні доля її керівництва була вирішена. Дипломатичний імунітет не був перешкодою для покарання тих, хто розв’язав одну з найжорстокіших воєн в історії. У цьому полягає одна з головних відмінностей між Нюрнберзьким процесом і **Спецтрибуналом** для Росії – поки що від дій Москви найбільше страждає Україна.

“Нюрнберзький процес виник у світі, який переміг і був єдиний у прагненні встановити новий правовий світовий порядок. **Спецтрибунал** відображає фрагментований світовий правопорядок”, – зазначив Марк Елліс.

Крім того, Нюрнберг відбувався вже після поразки Німеччини, тоді як Путін все ще керує Росією. Тривалий час питання імунітету було каменем спотикання в дискусіях про Трибунал. Однак, союзники України дійшли консенсусу щодо розслідування злочинів Путіна та формування обвинувального акту, але не зможуть судити його, поки він при владі.

“У випадку з членами трійки обвинувальний висновок не може бути затверджено, поки вони залишаються на посаді”, – пояснив Елліс.

Ще одна відмінність – відсутність смертного вироку. Максимальне покарання для Путіна – довічне ув’язнення, хоча це малоймовірно.

“Ми розуміємо, що Путін навряд чи добровільно з’явиться на лаві підсудних, але це не означає, що Суд не має сенсу”, – говорить Ірина Мудра.

Крім імунітету, Путін користується впливом на деякі країни. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт за викрадення українських дітей, але це не вплинуло на прихильність окремих політиків.

Імунітет Путіна не захищає його від переслідування у країнах, які ратифікували Римський статут. Тобто, якщо Міжнародний суд видав ордер на арешт, у нього є достатні підстави для скасування його недоторканності.

Путін і Орбан (фото: Getty Images)

Юристи підкреслюють, що міжнародне правосуддя – це гра в довгу. Історія показує, що лиходії, які здавалися недосяжними, сідали на лаву підсудних. Трибунал проти агресії не має терміну давності.

“Цінність Нюрнберзького процесу полягала не тільки в покаранні, а й у створенні докладного запису правди. Документація **Спецтрибуналу** протистоятиме дезінформації Москви”, – додав Марк Елліс.

***

Україні вже понад три роки доводиться доводити, що йде війна. У перші тижні вторгнення українське керівництво надсилало фотографії руйнувань, щоб показати, наскільки все серйозно. Ніхто не міг повірити, що Росія здатна на такі злочини.

Європа не хотіла сваритися з Росією, незважаючи на її агресію в Чечні, Молдові, Грузії та Україні. З Росією торгували та прислухалися до неї. Процес від ідеї Трибуналу до його старту зайняв понад три роки, оскільки ніхто не наважувався засудити Росію.

Європі довелося зруйнувати свої відносини з Москвою. Ефективність Трибуналу покаже, наскільки їй це вдалося.

Під час створення матеріалу використовувалися коментарі заступника голови Офісу президента Ірини Мудрої, Виконавчого директора міжнародної асоціації адвокатів, юридичного експерта Марка Елліса, коментарі прес-служби Ради Європи, а також інформація з відкритих джерел.