Сільгоспвиробникам усіх форм власності необхідно приділити особливу увагу захисту посівів від небезпечних шкідників – марокканської сарани (Dociostaurus maroccanus) та італійського пруса (Calliptamus italicus). З огляду на запровадження особливого режиму захисту рослин у Бериславському районі Херсонської області, де було зафіксовано поширення цих комах, вкрай важливо провести ретельне обстеження всіх сільськогосподарських угідь. Мова йде про неорні землі, пасовища, а особливо території, що межують із зазначеним районом Херсонщини. Метою є виявлення та недопущення подальшого розповсюдження осередків із надпороговою чисельністю цих шкідників.
Саранові становлять надзвичайну небезпеку для сільськогосподарських культур. Це одні з найагресивніших та найшкідливіших комах у світі, особливо їхні стадні види. Їм властиві періодичні масові розмноження, що завдає колосальних збитків сільському господарству. Зграї сарани можуть з’являтися несподівано, подібно до стихійного лиха, боротьба з яким потребує негайних та скоординованих дій. Для того, щоб нашестя шкідника не стало неприємним сюрпризом, необхідно постійно здійснювати моніторинг у місцях їх резервації. У разі виникнення загрози слід терміново вживати заходів для повного знищення популяції.
Сарана є типовим поліфагом, тобто вона здатна споживати практично всі рослини. Проте вона виявляє особливу перевагу до злакових культур, таких як кукурудза, просо, сорго, пшениця, а також до очерету та пирію. На культурних рослинах ці комахи об’їдають усі наземні частини, насамперед листя. На зернових культурах вони відгризають колоски, знищуючи врожай, а також можуть поїдати соковиті плоди. Шкодочинність сарани зростає зі збільшенням її чисельності та віку личинок.
За способом життя саранові поділяються на стадні та нестадні види. До стадних належать італійський прус, перелітна та марокканська сарана. Саме ці види здатні формувати величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) та мігрувати на значні відстані. Дорослі саранові можуть перелітати групами на відстань до кількох десятків кілометрів. Однак під час сильних вітрів зграї стадних саранових може заносити ще далі – відомі випадки перельотів на відстань понад 200 км за добу.
Життєвий цикл марокканської сарани передбачає розвиток імаго розміром 29–59 мм, бурого або зеленуватого кольору, з характерною передньоспинкою. Надкрила довгі, з бурими плямами, а задні крила прозорі, з легким жовтувато-зеленуватим відтінком. Личинка має п’ять віків, і вже з другого віку у неї розвиваються зачатки крил. З кожним линянням кількість члеників вусиків збільшується. Відродження личинок відбувається у теплі роки наприкінці травня – на початку червня, а в холодні – у другій декаді червня. Окрилення на півдні починається на початку липня, а відкладання яєць самками триває з середини серпня до жовтня. Саранові мають одне покоління на рік, зимуючи у вигляді яєць у ґрунті. Яйця містяться у ворочках (20-24 і більше яєць), які розміщуються у розпушеному ґрунті на глибині 3-3,5 см.
Ненажерливість личинок значно зростає у старших віках, особливо за спекотної погоди (+20…+28°С). Високі температури часто спричиняють масовий рух личинок в одному напрямку, коли вони шукають соковиту рослинність, зокрема в посівах сільськогосподарських культур. Згуртовані личинки, дотикаючись одна до одної, формують умовний рефлекс стадності. Куліги личинок здатні знищувати на своєму шляху 40-100% рослинної маси. За добу вони зазвичай переміщуються на 30-50 м, рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову фазу можуть відійти від місць відродження на відстань до 3-4 км. Шкодочинність визначається розміром куліг і станом рослинності: наприклад, 1000 особин сарани на 1 кв.м з’їдають до 30 кг рослин у сухій масі. Усі саранові – небезпечні фітофаги, здатні завдавати істотних збитків сільськогосподарським посівам у роки масового розмноження.

Заходи боротьби з сарановими:
Ефективна система захисту від саранових повинна починатися з профілактичних заходів, а саме – з ретельного обстеження місць резервації. Це краще робити після сходу сонця і до 9 ранку, або ж з 18:00 і до заходу сонця, коли саранові перебувають у стані відносного спокою на рослинах.
Хімічні обробки проводять за певної чисельності личинок: для стадних видів – 2-5 екз./кв. м, для нестадних – 10-15 екз./кв. м. Захист посівів починають при масовій появі личинок І віку. Основну масу личинок стадних саранових необхідно ліквідувати на стадії розвитку III-IV віку. Хімічні заходи слід завершити до окрилення комах. Рухому кулігу обробляють на площі, що перевищує її фронт на 200-250 м, рухаючись по спіралі. Обробки здійснюються дозволеними в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Процедури проводять зранку та ввечері, коли шкідники перебувають на рослинах.
Найефективнішими агротехнічними заходами восени є проведення боронування, дискування або оранка всієї ураженої площі, залежно від характеру її використання (перелоги, пасовища тощо). В осередках високої чисельності ворочок з яйцями ефективним агротехнічним прийомом є глибока відвальна оранка з боронуванням. Якщо виявлено 1-2 і більше ворочок на кв. м та високу щільність саранових за попередньої вегетації, планується суцільна хімічна обробка.
У разі виявлення осередків марокканської сарани або італійського пруса вкрай важливо терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипська, 6, м. Одеса, 65042, тел./факс (048) 716-13-01, E-mail: [email protected]). Своєчасне інформування та проведення захисних заходів, використовуючи дозволені інсектициди відповідно до рекомендованих норм та санітарних правил, є ключовим для недопущення масового поширення цього небезпечного шкідника на сільськогосподарських та інших угіддях.