Сільгоспвиробникам усіх форм власності

Марокканська  сарана                            Італійський  прус

У зв’язку з важливою необхідністю захисту рослин та поширенням небезпечних шкідників, таких як марокканська сарана (Dociostaurus maroccanus) та італійський прус (Calliptamus italicus), сільгоспвиробникам усіх форм власності на території, що межує з Бериславським районом Херсонської області (зокрема в Борозенській сільській територіальній громаді), критично важливо провести обстеження сільськогосподарських угідь. Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист рослин» та через запровадження особливого режиму захисту рослин, метою є виявлення та попередження подальшого поширення осередків з надпороговою чисельністю цих шкідників.

Саранові представляють величезну загрозу для сільськогосподарських культур. Ці комахи є одними з найагресивніших і найшкідливіших у світі, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження. Такі спалахи призводять до значних економічних збитків у сільському господарстві. Щоб уникнути несподіваного нашестя сарани, яке може стати справжнім лихом, необхідно постійно здійснювати моніторинг у місцях їх резервації та, у разі виникнення загрози, негайно вживати заходів для знищення шкідника. Раннє виявлення та оперативне реагування є ключовими для ефективного захисту врожаю.

Сарана є типовим поліфагом, тобто здатна поїдати практично всі рослини. Однак вона віддає перевагу злаковим культурам, таким як кукурудза, просо, сорго, пшениця, а також очерет та пирій. На культурних рослинах шкідники повністю об’їдають усі наземні частини, насамперед листя, а на зернових культурах вони відгризають колоски та поїдають соковиті плоди. Така ненажерливість може призвести до повної втрати врожаю на уражених ділянках.

За способом життя саранові поділяються на стадні, до яких належать італійський прус, перелітна та марокканська сарана, та нестадні види – кобилки, коники та інші. Стадні саранові час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) і мігрують на значні відстані. Дорослі особини групами можуть перелітати на десятки кілометрів. Проте під час сильних вітрів зграї стадних саранових можуть бути занесені ще далі – відомі випадки перельотів на відстань понад 200 км за добу. Це підкреслює їхню небезпеку як широко розповсюджуваних шкідників.

Імаго марокканської сарани розміром 29-59 мм, бурого або зеленуватого кольору, має передньоспинку з гострим поздовжнім кілем посередині. Надкрила довгі, з бурими плямами, а задні крила прозорі зі слабким жовтувато-зеленуватим відтінком в основній частині. Личинка імагоподібна, проходить п’ять віків. З другого віку у личинки розвиваються зачатки крил, їхні розміри характерні для кожного віку. З кожним линянням збільшується число члеників вусиків (з 13 у першого віку до 26 в останнього). Личинки відроджуються в теплі роки у третій декаді травня – на початку червня, а в холодні – у другій декаді червня. Окрилення у південних резерваціях починається у перших числах липня, а відкладання яєць самками розпочинається у середині серпня і триває до жовтня. Саранові мають одне покоління. Зимують яйця у ґрунті у ворочках, у кожній з яких міститься 20-24 і більше яєць. Ворочки з яйцями вони розміщують у розпушеному ґрунті на глибині 3-3,5 см.

Ненажерливість личинок сарани зростає, коли вони переходять у старші віки, особливо за спекотної погоди (+20…+28°С). Надмірні температури повітря часто спричиняють масовий рух личинок, зазвичай в одному напрямку, на пошуки соковитої рослинності, зокрема в посіви сільськогосподарських культур. Згуртовані личинки дотикаються одна до одної і, як наслідок, виникає умовний рефлекс стадності. Куліги личинок здатні знищувати на своєму шляху 40-100% рослинної маси. За добу вони зазвичай переміщуються на 30-50 м, рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову фазу відходять від місць відродження на відстань до 3-4 км. Шкодочинність визначається розміром куліг та станом рослинності. Наприклад, сарана в кількості 1000 екз. на кв.м з’їдає 30 кг рослин у сухій масі. Всі саранові – небезпечні фітофаги, тому в роки масового розмноження вони можуть завдавати сільськогосподарським посівам істотних збитків.

Заходи боротьби з сарановими

Система захисту від саранових повинна починатися з профілактичних заходів, а саме з проведення обстеження місць резервації. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9 години або з 18-ї і до заходу сонця, коли саранові перебувають на рослинах у стані відносного спокою. Це дозволяє більш ефективно виявляти осередки шкідників.

Хімічні обробки проводять за чисельності личинок стадних видів 2-5 екз./кв. м, нестадних саранових – 10-15 екз./кв. м. Захист посівів від саранових розпочинають за масової появи личинок І віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати на стадіях розвитку ІІІ-ІV віку, а хімічні заходи необхідно завершити до їх окрилення. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи по спіралі зону, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять дозволеними до використання в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Обробки найкраще проводити вранці та ввечері, коли шкідники знаходяться на рослинах.

Найефективнішими агротехнічними заходами восени є проведення боронування, дискування або оранка всієї площі залежно від характеру її використання (перелоги, пасовища тощо). В осередках високої чисельності ворочок ефективним прийомом є глибока відвальна оранка з боронуванням, що порушує життєвий цикл шкідника. За наявності 1-2 і більше ворочок на кв. м та високої щільності саранових за попередньої вегетації планують суцільні хімічні обробки для максимального контролю.

У разі виявлення осередків марокканської сарани або італійського пруса необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Для недопущення масового поширення шкідника та захисту посівів і інших несільськогосподарських угідь, застосовуйте дозволені до використання інсектициди згідно «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» відповідно до рекомендованих норм та санітарних правил. Дотримання цих рекомендацій допоможе зберегти врожай та мінімізувати збитки від шкідників.

Михайло ЛЕВИЦЬКИЙ,  державний фітосанітарний інспектор Головного управління  Держпродспоживслужби в Одеській області.