Торговельна угода між Євросоюзом та США, що покликана зміцнити зв’язки на Заході, одночасно формує нові виклики по всьому світу. Експерти розглядають її як боротьбу за «новий світоустрій», де мита є лише частиною ширшої картини. 27 липня ЄС та США уклали рамкову угоду, що охоплює не лише торгівлю, а й інвестиції та оборонну співпрацю. Цей всеохоплюючий договір, за оцінками деяких фахівців, може повернути Захід до реалій Холодної війни, підпорядкувавши Європу Штатам, де розмір мит є далеко не головним питанням.

Європейські країни погодилися на збільшення митної ставки до 15% на свої товари, що експортуються до Америки, в обмін на збереження американських безпекових зобов’язань. Білий дім, скориставшись залежністю європейців, консолідує Захід у новому форматі, що обіцяє Україні як нові вигоди, так і виклики.

Центральною темою угоди стало енергетичне питання: ЄС зобов’язався закуповувати в США нафту, газ та ядерне паливо. Однак, виникають сумніви щодо технічної можливості Європи прийняти ці обсяги, достатності ресурсів у самих США, а також щодо прогнозованого краху або значної видозміни угоди. Особливо гостро стоїть питання впливу цих домовленостей на Російську Федерацію та її партнерів.

Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, пояснює, що угода суттєво погіршує умови торгівлі для ЄС зі США, але є кращою альтернативою порівняно з відсутністю угоди (30% мита замість 15%). Він розглядає угоду як крок до формування нового, «позаСОТівського» світового порядку, де торгівля є лише одним з аспектів. Угода включає інвестиційний та оборонний блоки, окрім торговельного. Зокрема, ЄС зобов’язується закупити у США енергоносії та ядерні технології на суму $750 мільярдів до кінця каденції Трампа, що означає переорієнтацію з російських ресурсів на американські.

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, висловлює скептицизм щодо реалізації енергетичної частини угоди. Він зазначає, що ЄС має значно збільшити закупівлі американських енергоносіїв (у 3,5 рази для газу), що видається малоймовірним з огляду на технічні можливості США щодо скраплення газу та експорту нафти. Також є сумніви щодо можливості примусити приватні компанії купувати американські ресурси, коли існують інші пропозиції.

Експерти вважають, що угода, яка зараз існує лише як «декларація про наміри», потребуватиме значних змін та узгоджень на національному рівні в ЄС. Якщо ж вона буде реалізована в поточному вигляді, це може призвести до монопольної залежності ЄС від США, зростання цін та втрати економічної і політичної незалежності Європи. Натомість, звільнені ресурси можуть бути спрямовані до Азії, що негативно позначиться на РФ.

Зміна світової торгової системи, ініційована Трампом, передбачає ослаблення Китаю та перерозподіл товарних і фінансових потоків на користь США. Ця стратегія включає створення «позаСОТівського» світоустрою, блокування суддів апеляційного органу СОТ та укладання двосторонніх угод. Україна, як один з перших партнерів США у цій новій системі, може отримати стратегічні переваги, хоча тактичні втрати від ринкових «шок» також можливі. Україні важливо скористатися новими можливостями, аналізуючи категорії товарів із нульовими митами.

Основні ризики для України полягають у потенційному скороченні виробництва та попиту на європейські товари (наприклад, автомобілі), що вплине на українських експортерів комплектуючих, металу та руди. Однак, поява нових можливостей, зокрема у сфері авіабудування та титанової промисловості, через угоду про взаємні нульові мита на літаки, може компенсувати ці втрати.

Загалом, нова торговельна політика США, спрямована на створення «світоустрою поза СОТ» та ослаблення Росії, відкриває для України стратегічні можливості. Якщо раніше Україна зазнавала провалу в інтеграції до СОТ, то зараз є шанс «працювати над помилками» та скористатися новими реаліями для зміцнення своєї позиції на світових ринках.