Ужгород сьогодні прощається зі своїм Героєм, 53-річним матросом 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ Миколою Лошаком. Він народився 6 грудня 1971 року в Ужгороді, навчався у 15-й школі та ПТУ №19. Для всіх, хто його знав, Микола був щирим, спокійним і добрим другом, якого всі знали як Мікі.

Після строкової служби в армії Микола Іванович присвятив життя роботі водієм, обожнюючи дорогу та відчуття відповідальності за кермом. Його знали як порядну і справедливу людину, готову завжди прийти на допомогу без жодних прохань. Ця допомога та підтримка були частиною його натури.

З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Микола став добровольцем у 101-й окремій бригаді територіальної оборони, свідомо обравши шлях захисту Батьківщини. У 2025 році він продовжив свою службу у 36-й бригаді морської піхоти ЗСУ, демонструючи незламний дух і патріотизм.

13 липня 2025 року Микола Лошак загинув під час виконання бойового завдання біля села Яблунівка на Донеччині. Він віддав найцінніше – своє життя – за майбутнє України, за свою родину, за свою маленьку онучку Соломію, яку встиг побачити лише пів року тому, приїхавши у відпустку спеціально, щоб її обійняти. Ця зустріч стала для нього особливою.

Його смерть – це невимовна втрата для всіх, хто його знав. Микола мав у собі особливу, тиху, внутрішню силу, яка тримала все навколо. Його відхід залишив порожнечу в серцях рідних і друзів.

Церемонія прощання з захисником відбулася на набережній Незалежності. Розділити горе прийшли рідні, друзі, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, побратими та численні містяни. Від генерала Олександра Сирського було зачитано пам’ятний лист, що засвідчив глибоку вдячність за жертовне служіння в лавах ЗСУ.

Після заупокійної літургії жалобна хода прямувала до Пагорба Слави, де захисника було поховано з усіма військовими почестями. Ім’я Миколи Лошака назавжди залишиться в наших серцях як символ гідності, любові до близьких та незламної готовності стояти за правду. Його донька обов’язково розповість Соломії про дідуся, який без вагань пішов боронити свою землю, коли вона підросте.

Вічна пам’ять і слава Герою.