Україна стоїть перед необхідністю кардинально переглянути свою оборонну та дипломатичну стратегію, оскільки Москва не демонструє жодних намірів припиняти війну. Навіть попри певні політичні сигнали з боку західних партнерів та сподівання на можливі дипломатичні прориви, зокрема пов’язані з майбутньою адміністрацією Дональда Трампа, ознак перемир’я чи стабілізації на фронті наразі не видно. Ця нова реальність вимагає адаптації та зміцнення позицій, а також чіткої української стратегії.

Протягом останніх місяців сподівання на те, що міжнародне співтовариство зможе переконати Кремль погодитись на припинення вогню, виявилися марними. Натомість, Росія посилює свій наступ, особливо в напрямку Великого Бурлука, на схід від Харкова, а також значно збільшує інтенсивність ракетно-дронових ударів по цивільній інфраструктурі України. Ця ескалація підкреслює актуальність нової української стратегії оборони.

Наприклад, у ніч з 8 липня Росія здійснила рекордний запуск безпілотників Shahed – 728 одиниць, а також 13 ракет. Цьому передував масштабний обстріл 597 дронами та 26 ракетами в ніч на 6 липня. За оцінками українських військових, ворог готується до атак з використанням до тисячі дронів за добу. Така тактика ворога вимагає адекватної та гнучкої оборонної стратегії України.

У цьому контексті все більш очевидною стає потреба у розробці нової концепції ведення війни. Колишній міністр оборони Андрій Загороднюк запропонував її назвати “стратегічною нейтралізацією”. Ця довгострокова оборонна кампанія має на меті не дозволити Росії просуватися глибше на територію України та максимально паралізувати спроби Кремля дестабілізувати ключові сфери українського життя. Застосування цієї стратегії є критично важливим для збереження суверенітету країни в умовах тривалої війни.

Приклад Чорного моря яскраво демонструє ефективність цієї стратегії. Україна, не маючи повноцінного військово-морського флоту, змогла завдати значної шкоди російському Чорноморському флоту за допомогою морських дронів та, фактично, відновила функціонування зернового коридору без офіційної згоди РФ. Цей успіх став символом так званої “функціональної поразки” противника, про яку говорив британський політик Джеймс Хеппі. Це підкреслює потенціал асиметричної відповіді в рамках нової української стратегії.

На суходолі реалізація такого плану передбачає інтенсивне нарощення виробництва FPV-дронів та розширення їхньої дальності дії до 40–160 км. Це дозволить створити особливу мілітаризовану зону, в якій російські війська не зможуть ефективно зосереджуватись чи проводити операції. Такий підхід може запропонувати альтернативу корейському сценарію замороження конфлікту, створюючи динамічний “рухомий фронт” у глибокому тилу ворога. Це є ключовим елементом сучасної оборонної стратегії України в цій війні.

При цьому Київ не має ілюзій щодо швидкого повернення всіх окупованих територій у найближчій перспективі. Проте, за наявними оцінками, лише протягом червня російська армія втрачала до 1100 військових щодня. Це свідчить про високу ефективність української оборони, навіть в умовах обмежених ресурсів. Ця стійкість є запорукою успіху нової стратегії та захисту від російської агресії.

Водночас, успіх “стратегічної нейтралізації” значною мірою залежить від стабільного та достатнього забезпечення з боку міжнародних партнерів, зокрема США. Наразі Пентагон висловлює занепокоєння щодо рівня власних запасів ракет для систем ППО Patriot, яких критично бракує Україні. Постачання цих систем було призупинено наприкінці червня, і лише нещодавно було досягнуто домовленості про символічне поповнення – лише 10 одиниць. Це значно загострює проблему ефективної протиповітряної оборони перед обличчям зростаючої ракетної загрози. Підтримка партнерів є вирішальною для реалізації української стратегії та забезпечення захисту країни.