Україна та Росія мають принципово різні історичні витоки державотворення. Ігнорування цієї відмінності несе смертельну загрозу для демократичної України, адже будь-яке запозичення російських моделей державності може призвести до авторитаризму. 

Російська держава історично пов’язана з традиціями Золотої Орди, де влада хана чи царя була сакральною, спадковою і базувалася на насильстві та силі. Централізація влади означала, що рішення ухвалювалися одноосібно правителем або вузьким колом наближених. Народні збори чи представницькі органи, як-от сучасна Верховна Рада, скликалися нерегулярно і лише за волею монарха. Військова знать становила ядро влади, аналогічно до сучасних силових структур, підпорядкованих президентській адміністрації. Правове регулювання здійснювалося через укази, подібні до «Яси» Чингізхана. Така система, що спирається на авторитет правителя, відрізняється від українських демократичних засад.

На відміну від цього, українська державність розвивалася від Запорізької Січі та Магдебурзького права, де влада формувалася від громади. Загальна військова рада на Січі та міське самоврядування за Магдебурзьким правом є прикладами справжнього народовладдя, якого не знайти в російській історії. Ці моделі передбачали виборність, колегіальність та підзвітність влади народу, з постійним врахуванням інтересів громади.

 Ядром влади як на Січі, так і в рамках Магдебурзького права були міські органи, такі як магістрат, або військова старшина. 

Очевидною є фундаментальна різниця між цими державотворчими моделями. Ось чому Україна – це не Росія!

Шлях до майбутнього України полягає у встановленні виборчої системи, що рухається «знизу догори»: спочатку обирається місцева влада, представники громад формують списки кандидатів до Верховної Ради, а депутати обласних рад обирають президента. Це забезпечить справжнє народовладдя та врахування інтересів громадян.

Потрібен РУХ ЗНИЗУ ВГОРУ!

Микола Горбачов Голова ГО «За Демократичне Виборче Право»

« повернутися