Вступ

28 червня поточного року Україна урочисто відзначає 29-ту річницю ухвалення Конституції України – ключового нормативно-правового акта, який є фундаментом для всього суспільного ладу, державного устрою, системи та принципів діяльності державних органів. Цей Основний Закон закріплює невід’ємні права та обов’язки громадян, визначаючи основи взаємодії між державою та її народом.

Ухвалення Конституції України Верховною Радою 28 червня 1996 року стало вирішальним кроком на шляху до утвердження повноцінної державності. Ця подія мала величезне політичне та правове значення, сприяючи розвитку української політичної нації та формуванню громадянського суспільства. Міжнародні експерти визнали, що наша Конституція відповідає високим міжнародним стандартам у сфері конституційного права, особливо в частині захисту прав, свобод та обов’язків громадян.

Українська Конституція глибоко орієнтована на гуманістичні ідеали та принципи правових відносин між суспільством і державою. Такий підхід зумовлений історичним прагненням українців до встановлення справедливих норм взаємодії між населенням і владою, що вирізняє нас і підкреслює нашу приналежність до європейської цивілізації.

Ключові положення та сучасне значення Конституції

Конституція України є не лише стрижнем національної правової системи, а й моральним орієнтиром для кожного українця. Вона символізує права і свободи, гідність і цінності, а також стійкість та незламність українського духу. Сьогодні, в умовах повномасштабної агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту та збереження для майбутніх поколінь.

На відміну від режимів, де конституційні норми є лише формальними деклараціями, українська Конституція є реальною та дієвою. Вона ефективно захищає громадян від обмеження прав і слугує основою для протистояння зовнішнім загрозам. Історичний конституційний процес України є свідченням незмінного прагнення українського народу до демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності та європейського вибору.

Україна сьогодні – це незалежна, сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору міцно закріплені в Основному Законі. Конституція України чітко визначає, що захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, а також повага до державних символів є священним обов’язком кожного громадянина. Українці, які чинять спротив агресору, виконують цей конституційний обов’язок. Усі разом, за підтримки міжнародних партнерів, ми наближаємо перемогу, за якою настане відповідальність для держави-агресора.

Глибоке коріння українського конституціоналізму

Український конституціоналізм має давнє та глибоке історичне коріння, що свідчить про його тяглість та унікальні особливості. Він розвивався під впливом європейських правових традицій, спираючись на ідеї прав і свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися століттями, відображаючи національний характер, спосіб життя та суспільні відносини українців.

Від “Руської Правди” до Литовських статутів: Середньовічна спадщина. Перша відома кодифікація права на українських землях – “Руська Правда”, що почала укладатися в XI столітті за часів Ярослава Мудрого. Вона стала одним з найдавніших правових збірників у Європі, акцентуючи увагу на правах різних станів, власності та судочинстві. Пізніше Литовські статути (1529, 1566, 1588 років), написані слов’янською мовою, увібрали правові традиції Русі та середньовічної Європи, встановлюючи межі князівської влади та захищаючи права суспільних станів.

Козацька доба та Конституція Пилипа Орлика (XVII–XVIII століття). Революція під проводом Богдана Хмельницького та відродження козацької державності дали поштовх до розвитку вітчизняної конституційної думки. Гетьманські універсали та міжнародні договори, як-от Зборівський чи Березневі статті, регламентували внутрішній устрій та права козацтва. Однією з найважливіших віх стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року, відома як “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького”. Цей документ обґрунтовував право України на державну самостійність та її устрій, засвідчуючи політичну зрілість козацької держави. Він відображав прагнення до унормування життя за власними звичаями та законами, враховуючи інтереси всіх суспільних станів.

Відродження конституційних ідей (кінець XVIII – початок ХХ століття). Після втрати державності, українська конституційна думка продовжувала розвиватися. Важливі проєкти створили Микола Костомаров (“Книга буття українського народу”), Михайло Драгоманов (“Вільна спілка”), Георгій Андрузький (“Начерки Конституції Республіки”). Кирило-мефодіївці декларували ідеї республіканського устрою та громадянських прав. На початку ХХ століття конкуренцію конституційних концепцій представляли Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський, Стефан Томашівський та Микола Міхновський.

Доба Української революції (1917–1921 роки). У цей період були розроблені важливі конституційні документи, зокрема “Статут про державний устрій, права і вольності УНР” (1918) та Тимчасовий основний закон ЗУНР (1918). Хоча багато з цих проєктів не набули чинності, вони заклали основи державницької традиції та продовжили розвиток в програмних документах Української головної визвольної ради.

Конституційні ініціативи визвольного руху (ХХ століття) та УГВР. Традиції державного будівництва продовжив Сойм Карпатської України (1939), а також Установчі збори Української головної визвольної ради (1944). УГВР, керуючи боротьбою УПА, ухвалила Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій, які є важливим джерелом української конституційної думки, спрямованої на консолідацію всіх національних сил.

Радянський період та новітній конституційний процес. В УСРР/УРСР було ухвалено чотири конституції, що формально проголошували Україну суверенною, але насправді маскували її колоніальне становище. Новітній конституційний процес розпочався з ухвалення Декларації про державний суверенітет України (1990) та Акта проголошення незалежності (1991). Після тривалих дискусій, що тривали майже чотири роки, 28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України 315 голосами, що стало історичною “Конституційною ніччю”.

Основні положення сучасної Конституції

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. Вона проголошує, що Верховна Рада ухвалює Основний Закон від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління забезпечується поділом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що діють у межах, визначених Конституцією та законами України.

Україна визначається як соціальна держава. Зовнішньополітична діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів та безпеки шляхом мирного співробітництва з міжнародним співтовариством, дотримуючись загальновизнаних принципів міжнародного права.

Конституція закріплює широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що повністю відповідає світовим демократичним стандартам. Вона також визначає статус та повноваження конституційних органів, територіальний устрій та органи місцевого самоврядування. Процедура внесення змін до Конституції є досить жорсткою, вимагаючи від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України. З її прийняттям у 1996 році втратили чинність Конституція 1978 року та Конституційний договір 1995 року.

Конституція України є наріжним каменем сучасної української державності, забезпечуючи її суверенітет, демократичний розвиток та захист прав і свобод кожного громадянина. Її щорічне відзначення – це не лише данина історії, а й нагадування про цінності, які ми захищаємо щодня.

Матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня Конституції України

– Інтернет-банери до цього державного свята (2022):

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/28-chervnya-vidznachayemodenkonstytuciyi-ukrayiny1

– інформаційні матеріали до 25-річчя від дня ухвалення Конституції

України (2021):

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-25-richchya-vid-dnya-uhvalennya-konstytuciyi-ukrayiny

– ключові тези та історична довідка щодо української Конституції:

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-dnya-konstytuciyi-ukrayiny

– фотоальбом «Незалежність. Найкращий час» / «Independence. Prime Time» (українською та англійською мовами):

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nezalezhnist-naykrashchyy-chasfotoalbom

– виставка «На службі Феміді»:

https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-na-sluzhbi-femidi

• історичні каруселі:

Конституції Української революції (2024): https://t.me/uinp_gov/1826;

Батьки законотворчості та конституціоналізму: https://t.me/uinp_gov/493