Лесь Курбас (1887-1937)

Лесь Курбас, видатний режисер, актор і засновник театру “Березіль”, відіграв ключову роль у модернізації української театральної культури. Він поєднав українські традиції з європейськими формами, відкривши шлях до успіху багатьом митцям. Театр “Березіль” став символом новаторства, але експерименти та глибинний національний зміст не відповідали радянській ідеології.

Вистави “Народний Малахій” і “Мина Мазайло”, створені за творами Куліша, стали причиною усунення Курбаса з театру в 1933 році. Його заарештували та засудили до 5 років таборів. Навіть у таких умовах він продовжував працювати, ставлячи п’єси. Проте, у 1937 році Леся Курбаса було засуджено до розстрілу в Сандармосі. Його ім’я було під забороною протягом десятиліть, і лише в 1957 році його реабілітовано. Пам’ять про Леся Курбаса, митця, що модернізував український театр, живе й сьогодні.

Лесь Курбас (фото: Wikipedia)

Іван Миколайчук (1941–1987)

Іван Миколайчук – кіноактор, режисер, сценарист і письменник, чия багатогранність вражала. Він прославився ролями молодого Шевченка у фільмі “Сон” та Івана у “Тінях забутих предків”. Остання картина привернула увагу КДБ до всіх, хто над нею працював, і Миколайчук не став винятком. Перші звинувачення в націоналізмі пролунали під час роботи над фільмом “Анничка”, після доносу, де його визнали “ідеологічно ворожим”. Миколайчук підкреслював, що він лише патріот. Фільм “Білий птах з чорною ознакою”, попри міжнародне визнання, став ще одним приводом для звинувачень. Йому активно перешкоджали в роботі, обмежуючи його творчий потенціал.

Іван Миколайчук (фото: Wikipedia/Серп75Дніпро)

Петро Вескляр (1911 – 1994)

Петро Вескляр, відомий як Дід Панас, полюбився українським глядачам на радіо і телебаченні. Він читав казки дітям на ніч, часто власного авторства. Його образ – вусатий актор у вишиванці – не сподобався тогочасній владі, яка намагалася закрити програму або замінити актора. Обурення глядачів змусило владу повернути Вескляра на екрани. Проте, у 1988 році він зник з ефіру. Фільмографія Петра Вескляра налічує понад 20 картин, серед яких “Олекса Довбуш”, “Лісова пісня”, “Вій”. Він не володів російською мовою, про що любив жартувати.

Дід Панас (скриншот)

Януарій Бортник (1897-1938) та Ганна Бабіївна (1897-1979)

Януарій Бортник, український актор і режисер, став жертвою радянської влади за прояви української самобутності. Він працював з Лесем Курбасом і, як інші видатні діячі, був під прицілом влади. У 40 років його засудили за безпідставними звинуваченнями у націоналізмі та приналежності до контрреволюційної організації та розстріляли в Києві. Після смерті ім’я актора було стерте з історії театру і реабілітоване лише в 1950-х роках. Дружину митця, акторку театру “Березіль”, викрали та відправили у ГУЛАГ на 5 років, де вона постійно зазнавала знущань. Після звільнення вона повернулася до театру, але шаленого успіху вже не досягла.

Януарій Бортник та Ганна Бабіївна (колаж: РБК-Україна)

Сергій Параджанов (1924-1990)

Сергій Параджанов, видатний режисер і актор, називав себе “вірменином, який сидів у російській в’язниці за український націоналізм”. Його “Тіні незабутих предків” прославили Україну на весь світ і стали справжнім феноменом кінематографа. Параджанов мав унікальний стиль, сповнений національного колориту, метафор та візуальної поезії. Його роботи суперечили радянському мистецтву, а критика влади та підтримка українських митців лише посилювали недовіру. Фільми піддавалися цензурі, а сам він був змушений покинути Київ через переслідування. У 1973 році його заарештували нібито за гомосексуалізм, спекуляції та поширення порнографії, а також звинувачували в антирадянській діяльності та українському націоналізмі. Навіть відбуваючи покарання, він продовжував творити.

Сергій Параджанов (фото: Wikipedia/Yuri Mechitov)