Урочистий день 23 червня 2025 року назавжди увійде в історію селища Радушне та всієї Новопільської громади. Це був день, сповнений гордості та емоцій, адже до рідної домівки повернувся справжній Герой – наш захисник Валерій Гладир, звільнений з полону. Його повернення стало символом незламності духу та віри в перемогу, об’єднавши сотні сердець у спільній радості. Захисник Валерій Гладир, який витримав усі жахи полону, нарешті був вдома.

Зустріч Валерія Гладиря розпочалася з урочистого живого коридору пошани, що простягнувся від Радушненського ліцею до старостату. Молодь, яка є майбутнім нашої країни, разом з мешканцями, освітянами та представниками місцевої влади, вишикувалася в єдиний стрій, аби привітати свого воїна. Зі сльозами на очах, що були одночасно сльозами радості та вдячності, з українськими прапорами та оберемками квітів, а головне – з серцем, повним невимовної гордості, громада зустрічала свого Героя. Кожен розумів, наскільки важливе це повернення з полону – це не просто повернення однієї людини, а повернення надії та віри.

Валерія чекали з нетерпінням, про нього говорили, його підтримували теплими думками та непохитною вірою в його повернення. І ось цей довгоочікуваний день настав – день, коли вся громада в єдиному пориві зустріла свого воїна, який пройшов через неймовірні випробування полону, але не зламався. Його сила волі та стійкість є прикладом для всіх. Цей захисник України втілює в собі весь біль та мужність нашого народу.

Над громадою урочисто та гордо пролунав Державний Гімн України. У кожному слові – «Ще не вмерла України ні слава, ні воля… згинуть наші вороженьки… душу й тіло ми положим…» – лунав справжній набат, що відлунював боротьбу, яку веде український народ за свою свободу. У цю мить кожен відчув глибоке переконання: Валерій Гладир справді був готовий покласти душу й тіло – за свою родину, за рідну громаду, за свою незламну Україну.

Хвилина мовчання відгукнулася болем у кожному серці. Адже наша громада, як і вся країна, добре знає, що таке втрата. Багато горя випало на нашу долю, і ми усвідомлюємо – ще багато випаде випробувань… Але пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, – жива, і вона є джерелом нашої сили.

Валерію Гладирю урочисто вручили коровай – стародавній символ єдності, вдячності та безмежної любові. Слова підтримки та глибокої пошани, щирі обійми, патріотичні квіти – усе це стало виразом подяки воїну за його непересічну мужність і беззаперечну вірність присязі, за самовіддану оборону української землі, за те, що він вистояв і повернувся додому. Цей день став яскравим прикладом того, як громада вшановує свого Героя.

Усі присутні пройнялися єдністю, непохитною гордістю за свого захисника та глибокою вірою в неминучу перемогу України. Цей день довів: справжня сила громади – у пам’яті, у взаємній вдячності та незламній підтримці. Ми вітаємо Валерія Гладиря вдома, бажаємо йому міцного здоров’я та дякуємо за кожну хвилину служби. Ми чекаємо на повернення кожного нашого воїна. Слава Україні! Героям Слава!💪🇺🇦