У Бога немає безвісти зниклих… Цей глибокий вислів стає особливо актуальним, коли йдеться про долі наших захисників. Станом на сьогоднішній день у Трускавецькій територіальній громаді офіційно вважаються зниклими безвісти 62 військових, мешканців нашої громади. В Україні ж людей з таким статусом – тисячі, і кожна цифра – це чиясь невимовна біль та надія. Для родин зниклих безвісти цей статус означає довгу, виснажливу невідомість, нерозуміння, а інколи й глибокий розпач. Чи він живий? Чи в полоні? Чи вже його немає? Ці питання не дають спокою, і потужна підтримка суспільства для сімей, що переживають це, є вкрай важливою. Саме тому 30 серпня, у День зниклих безвісти, в Україні відбулися мирні акції, що об’єднали громади у спільній молитві та підтримці. У Трускавці, з ініціативи Трускавецького міського центру соціальних служб (директорка Надія Онаць) та Трускавецького інформаційно-курортного центру (директорка Галина Клепач), було проведено мирну акцію «Пам’ятаємо кожного — повернемо всіх!». Ця акція розпочалася не вчора, а задовго до офіційної дати, коли родини збиралися разом, малювали зворушливі плакати, ділилися своїм болем та шукали розради одне в одному. День 30 серпня розпочався для учасників акції молебнем у церкві святого пророка Іллі. Саме там, у духовній атмосфері, вони почули слова, що дають надію: «У Бога немає зниклих безвісти!». Ця віра у Боже втручання є тим світлом, що допомагає повернути до рідних домівок живими та неушкодженими тих воїнів, з якими рідні та близькі втратили зв’язок. Адже там, де бракує людських слів, промовляє щира молитва. Ми щиро молимося, щоб кожен і кожна дочекалися свого Героя — живим, здоровим і якнайшвидше вдома. Мирна акція «Пам’ятаємо кожного — повернемо всіх!» після обіду продовжилася на центральній площі міста, наповнюючи простір голосами надії. Родини тримали власноруч намальовані гасла, які стали потужним вираженням їхнього болю, невимовної надії та незламної віри у повернення рідних. До акції приєдналися діти, які з нетерпінням чекають звістки від своїх татів, а також діти Героїв, що віддали життя за Україну, вшановуючи пам’ять своїх батьків. Нагадуванням про важливість цієї події стали й гасла, що висіли на вітринах магазинів, кав’ярень та адміністративних будівель, закликаючи кожного перехожого зупинитися і згадати, що за кожним зниклим безвісти є родина, яка чекає, яку безмежно болить, яка мовчки кричить. Ці мовчазні гасла стали справжнім криком сердець, що об’єднують громаду. І поки рідні не вдома – цей голос надії, цей рух підтримки буде продовжено. Щиро дякуємо усім, хто приєднався та підтримав родини зниклих безвісти та тих, хто перебуває в полоні! Разом ми незламні! Слава Україні!