У Всеукраїнській газеті «Слово Просвіти» №35, за 4 вересня 2024 року, надруковано статтю харківського письменника, військовослужбовця Національної гвардії України Станіслава НОВИЦЬКОГО, в якій згадано про нашого земляка Володимира ВАКУЛЕНКА та його нову поетичну збірку.

Додаємо текст статті:

Осягнення остаточного

Вакуленко В. П. Прочистень: поезія/ Харків: Стиль Іздат, 2024..

Давнє українське слово “прочистень” означає “чистилище”. Для української християнської традиції це поняття не дуже характерне, воно ближче до засадничих понять римо-католицької церкви. Але в Україні завжди були й будуть, серед інших, і католики, а поезія теж є своєрідною церквою, що має об’єднати всіх. Одна з легенд про чистилище зображена на обкладинці. Грішні душі стоять у смертельній кривавій багнюці, що є уособленням їх прижиттєвих діянь. Але одні стоять у тім багні по шию чи вуха, а деякі вже по груди, ще інші по пояс. Чому? Молитви нині сущих рідних і близьких – то їх опора, щоб не потонути в адовій багнюці. І чим більше цих молитов, тим душа стоїть вище і зрештою може очиститись. Це і є чистилище. Ці слова пояснень авторські та належать знаному Слобожанському поетові, публіцистові, відомому громадському діячеві Володимиру Прокоповичу Вакуленку, котрий із щедрістю сівача подарував мені свою нову поетичну збірку “Прочистень”. Виразна риса поетичного стилю Вакуленка – це беззаперечна точність вислову, якась дивовижна сила відторгнення усього чужорідного і нікчемного, вглиблення у високе людське і утопічно земне осягнення. Вакуленко не є постмодерністом чи новатором, він майстерно володіє силаботонічною формою, має чуття мови, міру і суголосність із самою матерією слова. Таке відчуття, що він на генетичному рівні відчуває кожен атом нашої мови – це суто Слобожанський поет, але й митець з широким баченням літератури.

А почуття, що проросте,

на все життя єдине,

то як останній шанс на те,

що світ цей не загине.

А ще й такі одвічно почуттєві філософеми:

“Найбільша світу таїна

не в давніх темних книгах.

Не в тім, кому яка ціна,

не в змовах чи інтригах”,

“А всі найкращі почуття

виховуються змалку.

Інакше – в чому сенс життя?

Люби свою весталку”.

Це не інакше як інтерпретації дійсності у інтуїтивному видиві земного. Радше бажання позбутись чого неприйнятного, чужого, штучно створеного. Бо у Володимира Вакуленка слово живе, слово, сповнене сенсів природнього зростання. “Не лукав!” – ось головний лейтмотив збірки “Прочистень”. Поезія, що заслуговує на уважне прочитання, схвальну оцінку читачів та літературної спільноти…

Є “ми” й “вони”, що за щедроти наші

ще й ладні дерти з нас уже й сім шкур.

Та вже нам не зварити з ними каші

з сокири. Годі. Ми йдемо на штурм.

Ми йшли туди не на майданне віче –

нам брехуни давно не в дивину.

Ми йшли тоді не на спочинок вічний –

його не буде. Нас він оминув.

Справді, можна відчути перетікання не тільки звуку чи ритміки, а й образних відтінків, зміну кольорів, що можуть стати передумовою самої техніки письма. Тут і своєрідний експеримент… Бо ж як важливо нарощувати сенси, образні палітри, мовно збагачувати строфу.

Станіслав НОВИЦЬКИЙ

« повернутися