У громаді відбулася надзвичайно емоційна подія – презентація книги «Янголи Маріуполя». Ініціаторка створення цього унікального видання, Вікторія Колмикова, мати загиблого азовця з позивним «Вахр», прагнула зберегти світлу пам’ять про тих, хто віддав своє життя за волю України. Ця книга є живим свідченням любові та пам’яті.

«Янголи Маріуполя» містить історії чотирнадцяти Героїв з Вінниччини, які віддали життя під час оборони міста Марії, що стало символом незламності українського духу у 2022 році. Благодійний захід зібрав родини полеглих воїнів, їхніх побратимів, волонтерів, а також мешканців Маріуполя, які пережили жахіття облоги, та мешканців Липової Долини, які пам’ятають ці трагічні події. Зустріч була організована за ініціативи Ради загиблих героїв та за підтримки департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької обласної адміністрації, очолюваного Світланою Юзвак.

Авторка, пані Вікторія, особисто презентувала свою працю. Вона підкреслила, що меморіальна книга – це не просто біографії воїнів. Це спогади матерів, світлини борців, їхні життєві кредо, що розкривають характер та велич їхнього подвигу. Ці хлопці – не професійні військові, а звичайні українці, які жертовно віддали життя за свою країну та її світле майбутнє.

Особливо зворушливою була розповідь матері двох синів, одного з яких загинув, а інший перебуває в полоні, пані Тетяни, матері загиблого героя Богдана Демчука з позивним «Вогник». Вона згадала про обох своїх синів: “Це діти нового покоління – патріотичного і відважного, готового віддати найдорожче – своє життя за можливість наступних поколінь бути вільними. Бо вони народились вільними, без пут.” Пані Тетяна привезла з собою маковейчик як символ пам’яті про сина.

До видання також увійшов фотощоденник маріупольця Євгена Сосновського, який разом із родиною 65 днів провів у місті під час активних бойових дій. На запрошення матері загиблого азовця Світлани Вишневої, він прибув на зустріч. Його знімки – це хроніка війни у рідному місті: життя під обстрілами, біль за близьких та боротьба за виживання. Мама Мирослава, Світлана Вишнева, зазначила, що Євген останнім бачив її сина живим.

Під час презентації Євген Сосновський поділився історією зустрічі з двома військовими хлопцями, Мирославом та Максимом, біля розстріляного квіткового магазину. Напередодні 8 березня вони намагалися привітати медсестер у шпиталі, збираючи квіти. Пан Євген познайомився з ними, зробив фото та пообіцяв розшукати після війни. Це було 6 березня, а 12 березня 2022 року Мирослава вже не стало. Під час розвідки він потрапив у ворожу засідку та загинув.

Євген Сосновський також зачитав уривок із щоденника восьмирічного хлопчика, який разом із родиною пережив блокаду міста. Ця пронизлива розповідь, передана очима дитини, показала весь жах війни.

Місто Марії стало героїчним символом спротиву українських патріотів, янголів української нації, які продемонстрували світові, якою ціною здобувається воля. Завдяки цій книзі їхній подвиг не буде забутий, а приклади мужності та самопожертви героїв Маріуполя служитимуть вихованню майбутніх поколінь українців.

Міський голова Віктор Бичков порівняв азовців зі спартанцями, які ціною власного життя закрили прохід через Фермопільську ущелину. Він зазначив, що без подвигу азовців невідомо, як би розвивалися події, можливо, ворог зайняв би південні області України. Вони стояли до останнього подиху.

Особливо емоційною була Молитва азовців-побратимів Мирослава Вишнівського, яку вони повторили на сільському цвинтарі с. Хороша, де похований Мирослав разом із братом Богданом, який загинув через 5 місяців після нього.

Голова Ради сімей загиблих Героїв Людмила Мазур, чий єдиний син Олексій, військовий медик бригади спецпризначення “АЗОВ”, героїчно загинув, сказала: “Ми вчили своїх дітей найважливішого: бути чесними, щирими, справедливими та вдячними. Ми їх не вчили воювати, а виховували Людьми. Їхні вчинки зробили їх справжніми Чоловіками та мужніми Воїнами. Нам слід про це пам’ятати”.

Мама Мирослава та Богдана Вишневих, пані Світлана, провела присутніх стежинами дитинства своїх хлопчиків, пригадала їхні захоплення та розповіла про доросле рішення 18-річного Мирослава: “Мамо, я йду боронити Україну. Я не питаю твоєї думки. Я не питаю твого дозволу. Я так вирішив.”

Захід завершила танцювальна композиція зразкового танцювального колективу “Зернятко” – “Родина”. Люди, об’єднані спільним горем – загибеллю дітей на війні, стали однією великою родиною. Вони втратили найдорожче, але тепер повинні жити, аби пам’ятати та передати цю пам’ять прийдешнім поколінням.

Після завершення, гості та присутні вшанували пам’ять героїв-земляків, поклавши квіти до Дошки та Екрану Пам’яті. Батьки відпустили в небо білі кульки як символ чистоти душ загиблих синів, які у небесному легіоні продовжують боронити Україну.

“Такий день народжується лише у єдності великих сердець. Ми безмежно вдячні кожному, хто став частиною цієї події,” – зазначила авторка книги “Янголи Маріуполя”, Вікторія Колмикова. Вона подякувала Євгену Соснівському за підтримку проєкту та авторство фотохроніки, голові департаменту інформаційної діяльності ОДА Світлані Юзвак та міському голові Віктору Бичкову за непохитну віру у важливість таких ініціатив. Особливу вдячність висловили команді відділу культури, молоді та спорту на чолі з Геннадієм Терлецьким за зворушливу атмосферу та патріотичну пісню, а також управлінню соціального захисту на чолі з Оленою Томчак за організацію заходу. Працівники культури та управління соцзахисту доклали максимум зусиль, щоб захід залишився в пам’яті гостей назавжди.

Примірники меморіальної книги “Янголи Маріуполя” з автографами авторки та учасників видання вже доступні у бібліотеках та освітніх закладах громади. Ми пам’ятаємо. Вічна слава Героям! Будьмо гідними їх пам’яті!