Над селом Кам’янки схилилося небо…

Під дощем, що стирав сльози з облич, прощалися із Героєм — Бойком Назаром Богдановичем, нашим земляком, солдатом 63-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України.

Йому було лише 33…

4 липня, під час евакуації побратимів, Назар загинув на Луганщині від важких поранень внаслідок артилерійського обстрілу.

Він до останнього подиху залишався вірним присязі. Казав, що стоятиме до останньої краплі крові, не покине побратимів і боронитиме Україну, як обіцяв.

Його зустрічали на колінах у Підволочиську.

Колона машин у скорботному мовчанні прямувала до рідної домівки, в його рідне село.

А на похороні навіть небо не стримало сліз…

Залишилися мама, дві сестри й молодший брат. Залишився біль, який не втамувати.

Схиляємо голови перед Твоїм подвигом, Назаре.

Герої не вмирають. Вони живуть у вільній землі, за яку віддали життя.

Нехай Господь упокоїть Твою душу в мирі, а Твоїм рідним дарує сили пережити це страшне горе.

Вічна слава Герою!

Вічна пам’ять!