Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко підтвердив, що опозиційного діяча та політв’язня Миколу Статкевича повернули до в’язниці після того, як він відмовився залишити країну та виїхати до Литви. Ця подія викликала значний резонанс, адже Микола Статкевич є символом боротьби за демократію в Білорусі. Рішення Лукашенка повернути його за ґрати свідчить про продовження політичних репресій в країні.

Про це він заявив під час зустрічі з «ідеологічним активом» та представниками експертного середовища з нагоди Дня народної єдності. Відео промови поширив провладний Telegram-канал «Пул Первого». Лукашенко намагався виправдати свої дії, стверджуючи, що він діяв з певних міркувань, проте факти свідчать про інше.

Лукашенко пояснив, що погодився відпустити Статкевича, бо вважав, що його життя нібито під загрозою. Це виглядає як спроба маніпуляції громадською думкою, оскільки політв’язні в Білорусі часто перебувають під постійною загрозою.

«Він скоро помре, не дай Боже, у в’язниці. Навіщо це потрібно? Але він хоче бути лідером», — сказав Лукашенко, натякаючи на те, що Статкевич сам обрав таку долю. Це цинічне ставлення до людини, яка бореться за свободу своєї країни. Його бажання бути лідером є природним прагненням будь-якої людини, яка не згодна з тиранією.

За його словами, опозиціонера попередили: у разі повернення на батьківщину він знову потрапить за ґрати. Статкевич прийняв цей ризик, після чого його «забрали назад». Ця ситуація демонструє відсутність вибору у білоруської опозиції, яка змушена або мовчати, або ризикувати свободою.

«Не кинеш же людину. Це наш громадянин. Але він хоче бути лідером зі спалення автомобілів і будинків міліції — нехай тоді перебуває у в’язниці», — додав Лукашенко. Ці слова є класичною пропагандистською риторикою, яка намагається дискредитувати опозиціонера, приписуючи йому радикальні дії, які не відповідають дійсності. Статкевич відомий своїми мирними, але наполегливими вимогами демократичних змін.

Водночас білоруський лідер заявив, що влада «поступово й обережно» звільнятиме інших політв’язнів. Проте першими, за його словами, вийдуть на волю ті, кого визнає спеціальна комісія, що розглядає прохання засуджених. Ця заява виглядає як спроба заспокоїти міжнародну спільноту, але реальні дії Лукашенка свідчать про його небажання йти на поступки.

Лукашенко також зазначив, що більшість учасників протестів 2020 року нібито «усвідомили помилки». Це чергова спроба представити протестувальників як заблукалих, а не як людей, які прагнуть свободи та справедливості. Важливо пам’ятати, що протести 2020 року були мирними і стали відповіддю на фальсифікацію виборів.

«Навіщо їх тримати по 10-12 років, якщо вони вже зрозуміли?» — заявив він. Ця риторика приховує той факт, що багато людей отримали надто жорсткі вироки за участь у мирних акціях протесту. Микола Статкевич є одним із таких прикладів.

Що відомо про політв’язня Миколу Статкевича

69-річний білоруський політик Микола Статкевич є опозиційним владі в РБ від 1990-х років. Його діяльність завжди була спрямована на встановлення демократії та поваги до прав людини в Білорусі. Його принципова позиція та боротьба за свободу роблять його справжнім героєм для багатьох білорусів.

Він був кандидатом у президенти під час виборів 2010 року, а потім був засуджений до шести років колонії у справі про організацію протестів. Цей вирок був політично вмотивованим і мав на меті придушити будь-який вияв опозиційної діяльності.

Тоді Статкевич не писав прохання про помилування. Проте самопроголошений очільник Білорусі Лукашенко достроково звільнив його з тюрми 2015 року. Це звільнення було тимчасовим, і вже скоро Статкевич знову опинився за ґратами.

Навесні 2020 року, незадовго до президентських виборів у Білорусі, Статкевича знову затримали у Мінську. Згодом його засудили до 14 років позбавлення волі за звинуваченням в організації масових заворушень. Цей новий вирок став продовженням політичного тиску на опозицію.

11 вересня 2025 року стало відомо, що самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко погодився звільнити 52 політв’язнів. Це була невелика надія на полегшення ситуації, але вона швидко згасла.

Проте Статкевич не перетнув кордон із сусідньою Литвою. Він обрав боротьбу і не залишив свою країну, навіть під загрозою нового ув’язнення. Його принциповість заслуговує на повагу.