#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Сьогодні виповнюється 35 років відтоді, як Хрещатик наповнився тисячами українців. Приблизно 200 тисяч громадян зібралися біля будівлі Київської міської ради, щоб стати свідками історичної події – підняття над Києвом національного блакитно-жовтого прапора. Цей прапор стане державним лише через півтора року, але цей день вже символізував початок нового етапу.

Ці події відбувалися на тлі національно-патріотичного відродження, яке набирало обертів з другої половини 1980-х років. Незважаючи на опір радянської системи, з таборів поверталися політв’язні, відкривалися раніше замовчувані імена та сторінки української історії. На численних демократичних мітингах і фестивалях все частіше майоріли саморобні національні прапори.

У 1990 році блакитно-жовті стяги почали з’являтися на центральних площах українських міст. Першим місто, де 14 березня національний прапор підняли над міськрадою, стало Стрий на Львівщині. Згодом він замайорів над офіційними установами Дрогобича, Львова, Тернополя, Житомира та інших міст. Київ став дев’ятим містом України, яке приєдналося до цієї важливої національної хвилі.

Підняття українського національного прапора над Київрадою було безпосередньою реакцією на прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Голосування щодо національної символіки, підготовлене депутатами «Демократичного блоку», затягувалося до останнього. Комуністична більшість у Київраді всіляко перешкоджала, а в критичний момент взагалі покинула засідання, щоб не допустити кворуму.

Таким чином, коли багатотисячний натовп, що рухався Хрещатиком, наблизився до Київради, головуючий Олександр Мосіюк оголосив лише протокольне рішення про підняття національного прапора. Але навіть цього було достатньо, адже суспільство прагнуло відновлення історичної справедливості.

Стяг, що став символом незалежності, напередодні події привезли з Галичини. Загалом було три прапори (зі Львова, Івано-Франківська та Тернополя), на випадок, якщо один з них буде пошкоджено. Проте, точний прапор, який був піднятий того дня, залишається предметом дискусій серед свідків.

Під вечір, на Софіївській площі, де зібралося близько 100 тисяч людей, блакитно-жовтий прапор освятили священики Української автокефальної та Української греко-католицької церков. Церемонію освячення провів архімандрит УПЦ Володимир (Романюк).

Після освячення прапор урочисто пронесли до будівлі Київради. До колони приєднувалися все нові й нові люди, тому до 19 години, коли процесія досягла мети, кількість учасників подвоїлася. Після зачитування рішення, прапор було прив’язано до флагштока. Під величний спів хору «Гомін» Леопольда Ященка «Ще не вмерла Україна», який підхопили тисячі голосів, прапор підняли вгору. Це символічне підняття відбулося на щоглі, яка раніше використовувалася для прапора СРСР.

На протилежному боці флагштока залишався червоно-лазуровий прапор УРСР. Після цієї історичної акції активісти Народного руху України та інших демократичних сил організували цілодобове чергування біля флагштока, щоб захистити прапор від можливих провокацій. Згодом цей знаковий прапор передали до Національного музею історії України, де він зберігається як цінний експонат.

Дізнайтеся більше про цю знаменну подію в нашій рубриці «Історичний календар»: https://surli.cc/iukgwp