«…Це суспільство має інтегруватися до гідних людей, які повертаються з війни»: мотивація від СИЛЬНИХ, що змінює уявлення про можливе 🇺🇦

Вони втратили кінцівки, пережили полон, відчули межу між життям і смертю… Та не втратили головного — себе. І доводять: саме сила волі визначає межі можливого у сучасному світі. І що фізична втрата не здатна забрати жагу до життя. Ці СИЛЬНІ люди зібралися на мотиваційній зустрічі в межах заходу “Сильні духом”.

🔸 Андрій Васильєв: “Не ми маємо інтегруватися в суспільство, а воно до нас»

Ветеран війни, експерт із соціальної реінтеграції в Superhumans Center. Учасник Kardon Race 2024 — змагань, які вимагають надзвичайної фізичної і психологічної витривалості. Втратив руку на війні, але не втратив сили духу.

💬”Через місяць після поранення, коли ще рана як слід не загоїлася, я вже був у спортзалі… Намагаюся не опускати планку, щоб хлопці дивилися і рівнялися на мене… Життя не закінчується. Ми просто перейшли на інший рівень.”

💬”Найбільша мотивація — моя двомісячна донечка. Вона найпотужніший мій ресурс. І хлопці, що виносили мене, пораненого. Несли 15 км. Здатися і опустити руки — значить плюнути їм в обличчя”.

💬”Сьогодні багато хто говорить про інтеграцію ветеранів у суспільство. Вважаю по-іншому: це суспільство має інтегруватися до великого прошарку гідних людей, які повертаються з війни”.

🔸 Євген Корінець: «Таке життя повноцінне. Просто є певні незручності»

Ветеран війни, член Національної параолімпійської збірної України з волейболу сидячи. Учасник Параолімпійських ігор 2024 року у Парижі. Євген активно пропагує важливість спорту серед ветеранів, допомагаючи їм знайти своє місце у новому житті після служби.

Попри ампутацію ноги, називає своє життя повноцінним, “просто з певними незручностями”. Раніше він допомагав дітям з інвалідністю як вчитель-реабілітолог. Зараз — ветеранам з пораненнями.

💬 «Життя змінилося на “до “і “після”. “До” я вже не поверну, а “після” можу тільки покращити. Допомагати дівчатам і хлопцям з такими ж втратами, витягувати їх через спорт — це і є моя боротьба.»

💬 “Коли були моменти прийняття себе вже іншого, я казав собі: ну все, не буду бігати, а потім подумав: а хіба я так сильно бігав? Казав собі: тепер не стрибатиму. А потім подумав: хіба я так часто стрибав?”

💬 “Тоді, в окопі під Бахмутом, мій побратим Патрон загинув на місці, а мене поранило. І думка: 25 років, життя закінчилося, а я навіть закордоном не був. А потім вирішив: житиму, щоб розповідати про Патрона. Житиму, щоб пам’ятали інших..»

Читайте: https://zt-rada.gov.ua/?pages=20003